Злочинна змова?

Споживач природного газу для побутових потреб Турка Л.М. (прізвище змінено із етичних міркувань) мешкає в будинку, який належить їй на праві приватної власності. Будинок розташований у с. Полігон Вітовського району Миколаївської області.

Будинок газифікований. Газ, що заходить до будинку, проходить у ньому через лічильник газу і далі йде до газової плити та опалювального котла.

Протягом нижче описаних подій газ постачало Споживачу Публічне акціонерне товариство «Миколаївгаз» (далі – ПАТ) за договором.

У Турки Л.М. не склалися стосунки з ПАТ. Воно тричі відключало опалювальний котел від газової мережі: вперше – у 2013 році через несправність автоматики на опалювальному котлі, вдруге – у 2015 році через самовільне відновлення газопостачання до котла, останнє відключення у листопаді 2015-гопісля встановлення на котел справної автоматики було взагалі безпідставним.

При другому відключенні було складено Акт-претензію від 16.05.2015, в якому наведені тип лічильника і його показання (10059) та зазначено, що ПАТ висловлює Споживачу претензії з приводу самовільного відновлення газопостачання – зривання пломби на запірних пристроях (знято блокуючий пристрій № 57948226 з котла). В цьому акті також зазначені показання лічильника на момент виявлення порушення.

А от третє відключення було здійснене, з нашої точки зору, з метою психологічного тиску на Споживача. ПАТ розраховувало на те, що через близькість зими Споживач погодиться виконати вимогу ПАТ, що була викладена у листі до Споживача, про відшкодування ПАТу збитків на суму 23744,22 грн. Цих збитків завдала Споживач немовби самовільним відновленням газопостачання до котла шляхом зривання пломби та зняття блокуючого пристрою.

Третє відключення було неправомірним, бо ПАТ порушило Конституцію України, у статті 48 якої зазначено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. А що ж то за достатнє житло без опалення?

Запобігаючи переохолодженню у неопалюваній хаті, Споживач у листопаді 2016 року подала до Жовтневого райсуду Миколаївської області позов до ПАТ про захист прав споживача, у тому числі про визнання третього відключення котла незаконним та про зобов’язання безкоштовно поновити газопостачання до нього. У грудні 2016 року ПАТ подало зустрічний позов до Турки Л.М. про стягнення з неї збитків на суму 23744,22 грн. унаслідок самовільного відновлення газопостачання до котла.

Жовтневий райсуд 04.05.2017 вирішив у задоволенні позову Турки Л.М. до ПАТ відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов ПАТ до Турки Л.М. задовольнити, стягнувши з неї на користь ПАТ 21627 грн. збитків та 1378 грн. судових витрат.

Справу розглядала одноособово суддя Людмила Семенова. Обсяг статті не дозволяє перелічити всі факти неправильного застосування суддею норм матеріального права та порушення нею норм процесуального права, тому зупинюся на основних:

  1. Суддя не встановила, що Турка Л.М. має лічильник газу, хоча про наявність лічильника мова йде уже в другому абзаці на першому аркуші позовної заяви. Далі лічильник ще кілька разів згадувався в позовній заяві та в судових дебатах. Крім цього, до позову доданий робочий проект на встановлення газового лічильника. Наявність лічильника вбачається також із інших додатків до первісного позову.

Як бачимо, суддя не могла не помітити наявність у споживача лічильника газу. Чому ж тоді вона не встановила його наявність? Річ у тому, що у разі самовільного відновлення газопостачання за відсутності лічильника збитки нараховуються, а за наявності – ні. Так що суддя, скоріше за все, наперед знала, що треба встановлювати, а що – не треба.

  1. До зустрічного позову ПАТ додало «Розрахунок збитків, нарахованих за самовільне підключення». А змістом зустрічного позову є «Стягнення збитків за самовільне відновлення газопостачання». Тут «відновлення», а там «підключення». Між цими обставинами є принципова різниця. Підключення тягне нарахування збитків, а відновлення – ні. Суддя зазначила у рішенні, що згідно з п. 15 Правил надання населенню послуг з газопостачання (далі – Правил), затверджених постановою уряду № 2246 від 09.12.1999, справляння плати за нормами споживання у разі наявності лічильника газу не допускається, крім випадків, у тому числі самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання.

Таким чином, суддя не встановила різниці між поняттями «підключення» і «відновлення», що дозволило їй задовольнити вимогу ПАТ про стягнення на його користь із споживача Турки Л.М. фактично не заподіяних нею збитків на суму 21627 грн.

  1. Суддя відмовила у допиті свідків, які, наприклад, мали показати про здійснення ПАТом психічного тиску на споживача Турку Л.М., що законом не допускається.
  2. Суддя відмовила витребувати з ПАТ документи про створення комісії, яка немовби нарахувала споживачу збитки. Запитувані документи дозволили б встановити фактичні склад та повноваження комісії. У автора залишилася підозра, що така комісія на підприємстві взагалі не була створена.
  3. Суддя незаконно встановила такий порядок розгляду справи, що сторона Турки Л.М. була позбавлена можливості поставити запитання протилежній стороні. То про яку змагальність сторін тоді можна говорити? А це ж був не заочний розгляд справи.

За правилами ст. 212 чинного на той час Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Нам невідомі внутрішні переконання судді Л. Семенової, ми не знаємо, на чому вони ґрунтуються, але відомо, що вона ухвалила необ’єктивне та упереджене рішення.

Як бачимо, ухвалюючи рішення, суддя Л. Семенова керувалася не законом, а, скоріше за все, симпатіями до ПАТ, які ґрунтуються, як правило, на неправомірній вигоді. В цілому, то не судове рішення іменем України, а приватне рішення судді Л. Семенової, в якому чітко проглядається непереборне прагнення судді у будь-який спосіб задовольнити зустрічний позов ПАТу та стягнути з Турки Л.М. на користь ПАТ 21627 грн.

В апеляційній інстанції рішення Жовтневого райсуду переглядала колегія суддів у складі головуючого Ігоря Лівінського та суддів Олени Данилової та Наталії Шаманської.

Марними були сподівання на законність та обґрунтованість рішення, ухваленого апеляційною інстанцією. Знову численні випадки неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Наприклад, якщо суддя Л. Семенова просто відмовила у допиті свідків, то колегія суддів підійшла до цього питання більш творчо і хитріше. На заявлене клопотання про допит свідків колегія запропонувала не поспішати з вирішенням цього клопотання, а почати розгляд справи по суті, встановити усі обставини і тільки потім прийняти рішення про допит свідків і яких саме. В цілому пропозиція колегії була незаконною. Закон зобов’язує вирішувати клопотання невідкладно після оприлюднення їх змісту. Через декілька перерв у розгляді справи колегія також відмовила у допиті свідків, але як витончено це було зроблено!

Ще один приклад. Якщо суддя Л. Семенова самовільно приєднала один документ до судової справи без розгляду у судовому засіданні за встановленою ст. 168 ЦПК (старого) процедурою, то колегія суддів таким чином приєднала до справи уже три документи.

Визнаючи безпідставність третього (останнього) відключення котла від газової мережі та незаконність таких дій (ПАТ порушило цим уже Конституцію України), колегія суддів ухвалила поновити газопостачання до котла. Але колегія суддів свідомо чи несвідомо залишила поза увагою той факт, що суд першої інстанції не визнав таке відключення незаконним. То виходить, що колегія суддів, зобов’язуючи ПАТ поновити газопостачання до котла, прийняла незаконне рішення. Абсурд якийсь.

Згідно з нормативно-правовим актом «Порядок відшкодування збитків, завданих…», затвердженим постановою НКРЕКП від 28.10.2014 № 184 (далі – Порядок), комісія ПАТ на підставі Акта-претензії розрахувала збитки розміром 23744,22 грн., яких Турка Л.М. немовби завдала ПАТу, і оформила розрахунок у формі Акта-розрахунку. Форма Акта-розрахунку передбачена Порядком. Згідно з формою акт підписують усі члени комісії. Зрозуміло, що спочатку став чинним Порядок, а вже потім на його підставі на підприємствах створювались комісії. А от з ПАТом все навпаки. Спочатку була створена комісія, а за чотири місяці по тому з’явився Порядок. Із наказу ПАТ про створення комісії неозброєним оком вбачається, що комісія створена для зовсім іншої мети, але колегія суддів цього не встановила. Відсутність підписів членів комісії на документі «Розрахунок збитків, нарахованих за самовільне підключення», що доданий до зустрічного позову, не встановили ні суддя Л. Семенова, ні, звичайно, колегія суддів. І т.  д., і т.  п.

Перевершила всіх суддів однобічним розглядом справи суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Валентина Висоцька. В ухвалі від 16.08.2017 вона зазначила, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що комісією було виявлене порушення Туркою Л.М. Правил. Цим порушенням завдано ПАТу збитків на суму 23744,22 грн. За таких обставин суддею відмовлено у відкритті касаційного провадження. Але:

1) суддею не встановлено, з чого виходила Турка Л.М. при касаційному оскарженні судових рішень першої та апеляційної інстанцій;

2) Турка Л.М. вчинила порушення «самовільне відновлення газопостачання». Таке порушення не зазначено в Правилах як порушення, яке тягне припинення газопостачання. Оскільки немає порушення Правил, то немає і збитків.

Таким чином, за всебічного розгляду справи, касаційна інстанція повинна була залишити без задоволення вимогу ПАТу про стягнення із Турки Л.М. 23704,22 грн.

Змушений долучити до кола вищезазначених суддів ще й суддю Жовтневого райсуду Романа Козаченка.

Відбулося так, що заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами було помилково подано до Жовтневого райсуду замість апеляційного. Справу розглядав суддя Р. Козаченко. Одним із перших обов’язків судді є перевірка справи на підсудність. Встановивши непідсудність справи Жовтневому райсуду, суддя мав передати справу до апеляційного суду. На жаль, цього не сталося.

Звичайно, суддею Р. Козаченком було необґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви, що завдало заявникові моральної шкоди.

Хтось скаже, що судді могли помилятися. Безумовно, помиляються усі – і судді теж. Але у нашому випадку судді помилялися тільки на користь ПАТ. А це вже схоже не на помилку, а на злочинну змову.

Святослав Марченко, голова Миколаївської обласної організації Всеукраїнського комітету оборони прав людини

Добавить комментарий