ОНКОБІЗНЕС. Про мільйони, які збирають з хворих повз «касу» онкодиспансера

Попри тотальну корупцію і побори у онкодиспансері, з головним лікарем Григорієм Максим’яком депутати обласної ради цьогоріч уклали новий договір на 5 років. В Україні – близько мільйона хворих на рак. Це, як населення майже цілої Рівненської області. Лікування складної недуги потребує величезних коштів і зусиль. Проте, замість належного ставлення та уваги до пацієнтів, у деяких медичних закладах, схоже, вибудували цілу систему вимагання грошей.

Це дає можливість отримувати необліковані мільйони. Мільйони на пухлинах. Бо ж за надію на життя людина здатна віддати останнє.

Розслідування агенції «Четверта влада» дивіться у програмі та мультимедійній публікації.

Новий старий головний лікар

Григорій Максим’як очолює Рівненський онкодиспансер вже 36 років. З його слів, за цей час заклад став зразковим: має потужну технічну базу, а у відділеннях проведені євроремонти.

Про це він неодноразово розповідав на комісіях облради, де депутати визначалися з вибором головного лікаря. Визначалися майже рік, з червня 2017-го до травня 2018-го. І в підсумку таки підтримали 64-річного Григорія Максим’яка.

З кандидатурою Григорія Максим’яка депутати не могли визначитися майже рік. Це питання виносили на голосування чотири рази.

Виходить, технічної бази і ремонтів достатньо, аби очолити заклад? Бо ж, схоже, у пацієнтів не запитували, як їх тут лікують і в яку суму обходиться перебування в медзакладі.

Якби ж обласних обранців це цікавило, то навряд чи б вони підтримали кандидатуру Григорія Максим’яка ще на 5 років. І малоймовірно, що збільшили б йому зарплатню на 50 відсотків.

Тож ми спробували з’ясувати, що насправді відбувається в стінах цього медзакладу, і які кошти йдуть повз благодійний фонд.

Не маєш грошей – помирай!

40 гривень за пробірку, 1900 – за томографію. І все це – у лікарські шухляди. Такі кошти вимагають працівники Рівненського обласного онкодиспансеру.

Приходжу з дочкою в той променевий і кажу: «В Києві професор сказав, щоб ви мене долікували: опромінили з додаванням хімії». А медсестра в кабінеті каже: «Платіть 4 тисячі гривень». Де в мене ті гроші після операції?
Так до сьогоднішнього дня я і не лікувалася. Забралася і пішла, – розповіла нам пацієнтка Рівненського онкодиспансеру Півонія Табакар.

Півонії Табакар не вистачило коштів, аби пройти опромінення на лінійному прискорювачі в Рівненському онкодиспансері

З жінкою  ми спілкувалися рік тому. У Рівненському онкодиспансері їй діагностували рак на другій стадії. Оскільки, для лікування в Рівному потрібні були чималі кошти, Півонія попросила направлення в Національний інститут раку, що в столиці.

В Києві я пройшла всі аналізи і лікарі жодної копійки не просили. Жодної! – переконує жінка.
Півонія розповіла: тоді в столичному Інституті раку вона мала змогу безкоштовно пройти й опромінення на лінійному прискорювачі. Втім через велику чергу тамтешні медики порадили зробити це за місцем проживання, тобто в Рівненському онкологічному диспансері. Тут, каже, одразу попросили заплатити.

В мене немає таких грошей. Що – за пенсію 1300 гривень я можу заплатити таке? Чому нема пільг пенсіонерам? Чому їх не лікують безкоштовно? Виходить, повинні діти платити? Якщо діти мають змогу. А якщо діти теж не можуть кінці з кінцями звести? То, значить, помирай і все? Не маєш грошей – помирай!
Зібрані нами факти свідчать, що Півонія – далеко не єдина, в кого вимагали гроші, і що здирництво у Рівненському онкологічному диспансері – явище системне.

Ніна Поліщук померла чотири роки тому. Їй було 73. Діагноз – рак грудей. Її син, громадський активіст Петро Поліщук, досі з жахом згадує перебування матері в Рівненському онкодиспансері.

Петро Поліщук вважає, що депутати обласної ради повинні розібратися і з’ясувати чи законно лікарі Рівненського онкодиспансеру вимагають у пацієнтів благодійні внески

Якщо не заплатиш, до тебе ніхто навіть не підійде і не зробить перев’язку. Дійсно, туди потрапити дуже страшно. Мені здається, якщо в онкодиспансері лікуєшся і не платиш грошей, то там просто немає що робити.
І це неофіційно. Якби офіційно, я згідний платити, щоб були чеки і так далі, – розповів депутатам на медичній комісії облради Петро Поліщук рік тому. Та, схоже, депутатів такі аргументи не переконали.

А рівнянка Алла Ткаченко бореться з онкологією вже близько десяти років. Каже: принципово не платила за діагностику та лікування в Рівненському онкологічному диспансері. Проте від інших пацієнток цього медзакладу чула про круглі суми.

Алла Ткаченко не платила за обстеження та лікування у Рівненському онкодиспансері. Жінка радить хворим, у яких вимагають благодійні внески звертатися у правоохоронні органи

Сиджу на обстеженні, чекаю черги. А в черзі жінки розповідають: от одна заплатила 10 тисяч гривень, друга заплатила шість тисяч гривень. Я до них підходжу і кажу: «Дайте чек, квитанцію. У вас є квитанція?» «Ні, немає, я так дала, медсестрі в кишеню».
Я кажу: «Ви 10 тисяч дали медсестрі, і вона вас взяла? Вона не боїться криміналу?» А вона каже: «Ну мені сказали там покласти, я поклала». Я не була. Я не бачила. Я її прошу: давайте напишем заяву, давайте звернемося. А вона: «Я не хочу, я не буду».
Володимир Ілюшик з Волині помер п’ять років тому. У 53. Діагноз – пухлина головного мозку.

Його друг Микола Печенюк каже, що завідуюча відділенням променевої терапії Тетяна Щегловська вимагала у хворого гроші. Не лише на лікування, а й 200 гривень за кожну добу перебування у медзакладі та додаткові 700 гривень на миючі засоби.

Такі розцінки були ще у 2013-му, коли долар коштував 8 гривень.

Микола Печенюк у смерті свого друга Володимира Ілюшика звинувачує завідуючу відділенням променевої терапії №1 Тетяну Щегловську та головного лікаря медзакладу Григорія Максим’яка

Маска –1600, томограф – 450, рідина – 100. Ми приїхали, маску знаємо, що треба брати, томограф, все інше.
Залишилося питання 700-т гривень.

Я кажу: «Чому 700? За що?» Вона каже: «На миючі». Кажу: «Чому так дорого?» Каже: «Ви іногородні». Кажу: «Добре. Я вам за палату 200 гривень щодня буду виплачувати, то як ви так?» А вона: «Ви що, приїхали тут мене вчити? Наїжджаєте на мене». І пішло – крики.

Завідуюча відділенням променевої терапії №1 Тетяна Щегловська уникає зустрічі з журналістами

Ми хотіли почути коментар самої Тетяни Щегловської. Та вона не відповідала на телефонні дзвінки та уникала зустрічі з нами. Тоді ми запитали про розцінки, озвучені Миколою Печенюком, у керівника закладу. І ось що він нам відповів:

– Навіть не хочу коментувати.

– Чому? – журналістка

– Тому що ви говорите дурню. Я не знаю. По-перше, я не бачив цього. По-друге, маска зараз коштує приблизно 5 тисяч гривень. Я не можу вам згадати, що було в 2013 році. Я звідки знаю? Стосовно цього, це поки що так – на рівні балачок.

Близько 13-ти мільйонів повз фонд

Головний лікар Рівненського онкодиспансеру Григорій Максим’як запевняє: всі залучені гроші ідуть у благодійний фонд «Рак – не вирок».

Якщо ви заходили в диспансер, то бачили – внизу стоїть термінал. Всі платежі в благодійний фонд ідуть виключно через термінал.
Крім того, встановлені відеокамери і лікарі приймають пацієнтів не в кабінетах, а на посту. В присутності всіх. І в лікарів, ви можете подивитися, зашиті кишені. Незручно, соромно, бо немає куди покласти телефон, але дякуючи… ми переходимо на такий рівень життя, – каже головлікар.

В той же час Григорій Максим’як торік в телефонній розмові не заперечував, що в його медичному закладі є платні послуги.

– В мене є інформація, що опромінення на лінійному прискорювачі коштує до 9-ти тисяч гривень. – журналістка

– Ну я вам для прикладу розкажу. Аналогічний курс, скажімо, в Лісоді коштує 100-115 тисяч.

– Тож у вас це коштує не більше 9-ти тисяч, правильно?

– Ні. Значно менше.

– Скільки?

– Ну 7. Отак десь. 5-7, не більше.

Аби уявити собі обсяг добровільних внесків, аналізуємо звітність фонду.

За інформацією, наданою фондом, у період з лютого 2016 року до травня 2017 року, тобто за рік і три місяці, тут накопичили один мільйон 400 тисяч гривень.

Головний лікар онкодиспансеру Григорій Максим’як казав, що за опромінення на лінійнику просять у пацієнта від 5 до 7 тисяч гривень за курс. Хоча, за словами пацієнтів, це близько 9-ти тисяч гривень. Рахуємо надходження, беручи за основу мінімальну суму – 5 тисяч гривень.

В інформаційній довідці закладу пише, що у 2016-му тут опромінили 530 пацієнтів. Помноживши, отримуємо 2 мільйони 650 тисяч гривень. За рік, а не за 15 місяців, про які прозвітував фонд.

Окрім того, за інформацією, яку оприлюднили в диспансері, за рік тут роблять близько 100 тисяч УЗД-обстежень та майже 18 тисяч рентгенів.

В середньому одна така послуга обійдеться пацієнту в 100 гривень. Це ще майже 12 мільйонів гривень.

Разом отримуємо близько 13 мільйонів не облікованих у фонді.

Ми попросили Григорія Максим’яка пояснити таку велику різницю.

Я вам скажу так. Щоб освоїти медицину я йшов до того 50 років. Аби освоїти, що таке онкологія, я йшов як мінімум 40 років. Аби освоїти, що таке променева терапія, я йшов 15 років. А ви хочете, щоб за одну хвилину я вам пояснив? Людині, яка взагалі нічого того не розуміє.
Та все ж головний лікар таки звернувся по допомогу до представника фонду Ігоря Столярчука:

– А хто вам сказав, що 100 відсотків платять, – запитав у нас Ігор Столярчук.

– А скільки відсотків платять? – журналістка.

– Діти взагалі не платять. Учасники бойових дій взагалі не платять. З кожних десяти, якщо 2-3 платить – це дуже добре.

Судячи зі слів представника БФ «Рак – не вирок» Ігоря Столярчука, майже всі пацієнти Рівненського онкодиспансеру проходять діагностику та лікування – безкоштовно

Двоє з десяти – кажуть в онкодиспансері. Ми поспілкувалися з двома десятками пацієнтів закладу та їхніми родичами. Майже всі вони стверджують, що лікарі Рівненського онкодиспансеру змушували їх платити «благодійні» внески за діагностику та лікування.

Деякі з них дійсно сплачують благодійні внески через термінал. Втім, як ми з’ясували, поспілкувавшись з пацієнтами, зазвичай це невеликі суми.

Пацієнти Рівненського онкодиспансеру кажуть, що офіційно через термінал зазвичай сплачують по кількасот гривень

– Це ви благодійні внески платите?

– Так.

– І що – багато платити?

– 300 гривень.

– А щоб лікуватися тут багато грошей потрібно?

– Ми щойно почали. Поки що ходимо по муках. Кінця-краю нема.

Та, судячи зі слів головного лікаря онкодиспансеру Григорія Максим’яка, безгрошів’я пацієнтів його не надто обходить. Він вважає, що вони спроможні платити за лікування:

Людина з задоволенням тратить гроші на алкоголь, нікотин, наркотики, дорогі автомобілі, але хоче лікування отримати безкоштовно, – нарікає у інтерв’ю керівник онкодиспансеру.

Гроші – в шухляду!

Торік онкохвора Півонія Табакар погодилася взяти участь у журналістському експерименті.

Жінка спробувала безкоштовно пройти томографію в Рівненському онкодиспансері і зафіксувати  все на приховану камеру.

Та у безоплатному обстеженні їй відмовили. На прихованій зйомці ми маємо змогу побачити, що насправді відбувається в онкодиспансері і про що ніколи не розповість очільник медустанови Григорій Максим’як:

Лікар сказав, що безплатно у нього не буде. Бо це треба внутривенно, це треба гроші, це треба багато, – каже Півонії медпрацівниця відділення променевої діагностики.

Завдяки прихованій зйомці вдалося зафіксувати те, як в обласному онкодиспансері порушують право пацієнтів на безплатну медицину

Спочатку у жінки просили 1300 гривень. Проте, коли вона наступного дня вона прийшла з цією сумою, коштів виявилося замало. У неї вимагали вже 1900 гривень. Жодні аргументи, що вона мати-героїня, а її син в АТО, на медперсонал не вплинули.

Медпрацівниця телефонує до керівництва, аби домовитися про безкоштовне проходження томографа.

– Якове Миколайовичу (таке ж ім’я у завідуючого відділенням променевої діагностики Якова Пархоменка), тут жіночка прийшла стосовно безкоштовного обстеження, бо в неї син в АТО.

– Син подзвонив, що довідку дасть, що він в АТО, – Півонія Табакар.

– Угу. Добре. Вона була на другому поверсі, чекала Щегловську, щоб безплатно пройти. Ну вона не знала, вона думала, що то завідуюча.

Поклала слухавку.

Бачите, лікар закуповує всі препарати. Безкоштовного в нас нічого немає. Ми можемо вам той список написати, але ви його ніде не купите. Для того ми й берем гроші. Лікар закуповує все сам. Так що безплатно аж точно не буде.
Наступного разу лікар, який на відеозйомці схожий на завідуючого відділенням променевої діагностики Рівненського онкодиспансеру Якова Пархоменка, знову ж таки наполіг на сумі 1900 гривень.

Медпрацівник схожий на завідуючого відділенням променевої діагностики Якова Пархоменка відмовив матері АТОвця у безкоштовному проходженні томографії

В мене тут всіх грошей немає. Я не назбирала стільки, як ви сказали – 1900 гривнів, – Півонія Табакар.
– А скільки вам ще треба назбирати? – лікар.

Інша працівниця рахує гроші:

– 700, 800, 1100,1140.

– То що робитимемо? – медпрацівниця.

– Запитайте, коли вона принесе? – лікар.

– Коли ви принесете? Бо результатів вам не дадуть? – шантажує медпрацівниця.

Тож, виходить, матерям учасників антитерористичної операції тут відмовляють. І це при тому, що головний лікар онкодиспансеру Григорій Максим’як переконує: учасники АТО та їх сім’ї, в тому числі й матері,  благодійних внесків не сплачують.

Втім навіть за пробірку для забору крові в Рівненському онкодиспансері Півонія Табакар заплатила 40 гривень. При цьому, жодних пропозицій від медперсоналу заплатити через термінал не було. Гроші просто клали в лікарську шухляду.

Півроку тому Півонія померла. Вона не дочекалась належної медичної допомоги.

Ілюзія благодійності

Подібна ситуація існує й в інших онкологічних диспансерах країни, – каже голова Благодійного фонду «Рожева стрічка» Ольга Фещенко.

Про проблеми онкохворих жінка знає не з чуток, бо ж сама хворіє на цю недугу. Крім того, від раку померли її батьки та брат.

Саме тому вона вирішила створити організацію, яка б надавала хворим не лише фінансову, а й психологічну та юридичну підтримку. Бо ж люди з діагнозом «рак» іноді заради примарної надії на порятунок ладні віддати останнє.

Голова БФ «Рожева стрічка» Ольга Фещенко каже, що люди не звертаються в правоохоронні органи, бо бояться помсти медиків

Мені це принизливо. Ви розумієте, я хочу віддячити людині, але я не хочу, щоб мені дивилися в кишеню, чи можу я це зробити.
Ще в 2000-му році наша держава підписала Паризьку хартію правил, як мають діяти і ставитися до людей з онкологією. Я сказала собі: «Ну невже це ніхто не читав? Невже ніхто цього не знає?» І це не залежить від фінансування. Це зовсім не залежить від грошей! – каже Ольга Фещенко.

Водночас скаржитись на грошові побори онкохворі не поспішають, бо, на думку голови фонду їм більше немає де лікуватися.

Якщо хвора поскаржиться, то вона не отримає ці ліки і буде змушена просто померти без нічого.
В той же час у Міністерстві охорони здоров’я радять пацієнтам відмовлятися від примусових благодійних внесків.

Якщо ж медики непохитні, можна звертатися зі скаргами в місцеві управління охорони здоров’я, міністерство або в правоохоронні органи, – наголошує виконуюча обов’язки Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун в ефірі телеканалу «1+1»:

Благодійні внески – це добровільні внески. Це не можна примусово вимагати від людей. Благодійність – це від серця.
Якщо вас без благодійного внеску відмовляються обслуговувати, треба йти до головного лікаря та пояснювати, що благодійний внесок має бути добровільним. Якщо він не погоджується, то можна йти вище – в Департамент охорони здоров’я.

Ми плануємо впровадити оплату за надання конкретних медичних послуг. В тому числі й послуг з лікування онкологічних захворювань на рівні госпітальної медичної допомоги.
Це відбудеться  у 2020 році, коли почне діяти програма медичних гарантій. Таким чином, можна буде направити необхідну кількість коштів на лікування онкохворих в конкретні заклади. Окрім того, у 2019 році МОЗ планує збільшити покриття програми доступних ліків для лікування дорослої онкології.

В Міністерстві охорони здоров’я кажуть, що працюють над розширенням доступу до безплатного лікування хворих на рак.

Я рекомендую, в кого є сучасні телефони, записувати кожну бесіду. Заходиш в кабінет та й записуєш бесіду з лікарем. Повністю.
В той же час речник Міністерства охорони здоров’я Олександр Ябчанка в телефонній розмові з «Четвертою владою» розповів, яким чином і коли медична реформа врегулює питання, так званої «благодійності» в онкологічних медзакладах країни.

 

Речник Міністерства охорони здоров’я Олександр Ябчанка каже, що через 2 роки почне діяти програма медичних гарантій для онкохворих. Фото із Facebook-сторінки.

В той же час, як повідомили нам в поліції Рівненщини, протягом останніх півтора року люди не скаржилися на вимагання благодійних внесків в Рівненському онкодиспансері. Хоча нарікань від пацієнтів та їх родичів є чимало. Вони розповідають про ці факти на форумах та у соціальних мережах.

Втім, доки хворі не почнуть скаржитися у відповідні органи на тих, хто вимагає у них гроші, онкобізнес, схоже, не зупинити.

Ми плануємо впровадити оплату за надання конкретних медичних послуг. В тому числі й послуг з лікування онкологічних захворювань на рівні госпітальної медичної допомоги.

Це відбудеться  у 2020 році, коли почне діяти програма медичних гарантій. Таким чином, можна буде направити необхідну кількість коштів на лікування онкохворих в конкретні заклади. Окрім того, у 2019 році МОЗ планує збільшити покриття програми доступних ліків для лікування дорослої онкології.

В Міністерстві охорони здоров’я кажуть, що працюють над розширенням доступу до безплатного лікування хворих на рак.

В той же час, як повідомили нам в поліції Рівненщини, протягом останніх півтора року люди не скаржилися на вимагання благодійних внесків в Рівненському онкодиспансері. Хоча нарікань від пацієнтів та їх родичів є чимало. Вони розповідають про ці факти на форумах та у соціальних мережах.

Втім, доки хворі не почнуть скаржитися у відповідні органи на тих, хто вимагає у них гроші, онкобізнес, схоже, не зупинити.

Катерина Романік

Програму і публікацію підготувала Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» у рамках проекту «Сприяння локальним центрам журналістських розслідувань» за підтримки «Інтерньюз-Нетворк».

One Comment on “ОНКОБІЗНЕС. Про мільйони, які збирають з хворих повз «касу» онкодиспансера”

Добавить комментарий