Маринівка: бути чи не бути власній об’єднаній громаді?

Процес децентралізації впевнено крокує Прибузьким краєм, не відстає від тренду дня й Доманівщина. У цьому сільському районі, розташованому на північний захід від обласного центру, натепер створено одразу три об’єднані територіальні громади – Доманівська селищна, Мостівська та Прибузька сільські ОТГ. Має реальні шанси з’явитися на територіально-адміністративній мапі й четверта об’єднана громада – Маринівська, але процес її утворення всіляко затягується та саботується.

Дещо історії. Із оголошенням курсу на децентралізацію спочатку виникла ідея створити єдину громаду на базі чотирьох сільських рад району – Маринівської, Богданівської, Зеленоярської та Щасливської. Але згодом з тих чи інших причин від такої «конфігурації» відмовилися богданівці та зеленоярці, відтак небайдужа група громадян на чолі з Любов’ю Янковською та депутатом Маринівської сільської ради Олександром Горошком ініціювали створення Маринівської ОТГ шляхом об’єднання Маринівської та Щасливської сільських рад. Мешканці сіл Щасливської сільської ради майже одностайно підтримали такий проект, відповідну згоду дали на сесії й депутати тамтешньої сільської ради. Проте досить несподівано противником Маринівської ОТГ став… Маринівський сільський голова Володимир Бройченко. Дивна ситуація, адже зазвичай хтось заперечує «ДО КОГОСЬ» приєднуватися, проте всі залюбки висловлюють намір стати центром нової громади.

То якими ж мотивами керувався пан Бройченко та його прибічники?

Маринівський сільський голова вважає, що ОТГ з центром у Маринівці буцімто буде фінансово неспроможною (а хіба висновок щодо фінансової спроможності дає сільський голова, а не облдержадміністрація?). Натомість, за словами Бройченка, маринівцям у разі приєднання до Кам’яномостівської ОТГ сусіднього, Первомайського району, ой як добре заживеться! Хіба що молочних річок та масляних берегів пан голова своїм землякам не наобіцяв.

І дарма, що такий варіант територіальної реформи суперечить вимозі Закону про необхідність наявності спільного кордону між місцевими громадами, що надумали об’єднуватися. Зате ж на базар можна буде їздити до Первомайська! Ніби… зараз хтось забороняє це робити. Та й створення госпітальних округів аж ніяк напряму не прив’язано до тієї чи іншої територіальної громади: відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів від 4 липня 2018 р. Маринівка, як і інші села Доманівщини, увійшла до Первомайського госпітального округу. Але це аж ніяк не перешкоджає функціонуванню Мостівської або ж Прибузької ОТГ.

Натомість прибічники створення Маринівської громади переконані: лад у своїй хаті потрібно наводити власними силами. Насамперед, кажуть патріоти своєї громади, слід ретельно розібратися із земельними відносинами: хто і яку земельну ділянку обробляє та які податки при цьому сплачує? Тоді, може, й бюджет буде цілком самодостатній. До того ж єй декілька інших вагомих джерел його фінансування – лишень сільським управлінцям потрібно сумлінно займатися повсякденною копіткою працею з наповнення місцевого бюджету, а не прикривати чиїсь оборудки та відверті махінації.

Щодо ж фактів… Ось вони. У рейтингу фінансової спроможності 366-ти об’єднаних територіальних громад України за 2017 рік, складеному фахівцями Мінрегіонбуду за участі впливових міжнародних інституцій, Кам’яномостівська ОТГ, за яку затято ратує В. Бройченко, посіла в рейтингу успішності аж… 255 місце. Водночас невеличка, але згуртована Мостівська ОТГ, цілком співрозмірна за масштабом та специфікою із потенційною Маринівською ОТГ, зайняла високе 58 місце. Тож питається: чи не вирішуватиме власні негаразди Кам’яномостівська ОТГ за рахунок маринівської «прийми»? До того ж злі язики подейкують: Володимир Бройченко аж надто побоюється зазнати неминучої поразки на виборах, котрі мають відбутися при створенні нової ОТГ, – на відміну від процесу приєднання до іншої ОТГ, при якому пан голова залишиться у своєму «м’якому кріслі» апріорі.

То чиї ж інтереси так затято відстоює пан Бройченко – громади чи власні, «шкурні»?

Відповіді на ці та інші нагальні запитання мали б пролунати під час позачергової сесії Маринівської сільської ради, що мала відбутися 21 травня. До порядку денного був внесений проект рішення про об’єднання з селами Щасливської сільської ради в Маринівську ОТГ із центром у Маринівці. Проте о 10-й годині ранку з 14-ти депутатів сільської ради на сесію з’явилися лише п’ятеро. Проігнорувала ж головний «законодавчий» орган громади решта депутатів на чолі із сільським головою Володимиром Бройченком. Тож люди, що зібралися на майдані поблизу сільради, невдоволено загуділи…

Депутати, що прибули на сесію, рішуче рушили до владних коридорів. Натомість «офіс» сільського керманича виявився зачиненим, кабінет секретаря сільради – також на замку. Не знайшлося на робочому місці й інших «слуг народу» – землевпорядника та фахівця, що відповідає у сільраді за економічний блок. Зазначимо, що всі четверо «зниклих» мають право голосу на сесіях сільської ради (Бройченко – як сільський голова, зазначені працівники апарату – в якості депутатів сільради). Тож присутні розцінили масове безлюддя у «білій хаті» як свідомий саботаж позачергової сесії, відтак – затягування та всіляке блокування процесу створення Маринівської ОТГ. Адже за умови наявності всіх чотирьох управлінців на робочих місцях сесія була б правомочною вирішувати питання порядку денного. І це не просте питання, а життєво важливе для маринівців питання, що визначатиме майбутню долю села на багато-багато років наперед.

Одна з працівниць сільради пояснила: буцімто пан Бройченко бере участь у якихось районних заходах з цивільної оборони. Журналіст спробував розшукати «зниклого у невідомому напрямку» сільського голову разом із «апаратчиками» у Доманівці. Проте і голова районної ради Тарас Кушнір, і перший заступник голови Доманівської райдержадміністрації Наталія Фалько в один голос запевнили: на 21 травня не було заплановано і не відбулося жодного районного заходу за участі сільських голів району. Справді, сказали чиновники, на якийсь час вранці Володимир Бройченко з’явився в приміщеннях райради і райдержадміністрації з якихось поточних питань, але де потім дівся – невідомо.

Проте знайшлися очевидці, котрі стверджують: того робочого понеділка пан голова був помічений на базарі райцентру. Правда це чи ні, ми спробували з’ясувати у самого Володимира Бройченка. Також ми передусім мали надію з’ясувати його ставлення до останніх нашумілих подій на ниві децентралізації. Та Володимир Миколайович, попри публічність своєї посади, відмовився давати будь-які коментарі кореспонденту. Лише пожалівся, що йому надто не сподобався зміст попередньої публікації про його діяльність, та й кинув слухавку.

Чи не є така «примхливість» Маринівського сільського голови намаганням уникнути відповідей на незручні запитання? Тож можна лише здогадатися, яку політику «відкритості» В. Бройченко провадить стосовно пересічних мешканців Маринівської громади, якщо «тікає» навіть від журналістів.

– Ми, мешканці села, обурені таким свавіллям та безвідповідальністю сільського голови, – зазначає член спільної робочої групи з питань створення Маринівської ОТГ Любов Янковська. – І таке гальмування процесу децентралізації відбувається не вперше, а цілеспрямовано й систематично. Ще на початку квітня 2018 року група депутатів звернулася до сільського голови В. Бройченка із заявою щодо доцільності проведення позачергової сесії з питання створення Маринівської об’єднаної громади із центром у Маринівці.

Але, за словами активістів, пан голова невмотивовано і безпідставно відмовився скликати сесію сільської ради. Тоді, діючи у відповідності до статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування», члени ініціативної групи звернулися з відповідним клопотанням до секретаря сільради, але результат виявився аналогічним. І лише тоді, спираючись на згаданий закон, депутати самі скликали позачергову сесію сільської ради. Адже, як йдеться у зазначеній статті Закону, у подібних випадках сесія сільської ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради. Така кількість депутатів назбиралася, тож скликання позачергової сесії відбувалося цілком у законодавчому руслі, на відміну, судячи з усього, від дій посадовців органу самоврядування.

– Володимир Бройченко під розписку отримав запрошення на сесію, – каже депутат Маринівської сільської ради Олександр Горошко. – Рекомендовані листи із запрошенням на сесію ми направили й на адресу всіх депутатів сільради. Проте деякі із них навіть… відмовилися отримувати ці листи від поштарки.

Так, депутат Катерина Гевич, яка працює заступником директора місцевої ЗОШ, знала про позачергову сесію сільської ради, але належним чином виконувати функції народного обранця не поспішила.

– У нас триває навчальний процес, – пояснила у телефонній розмові Катерина Миколаївна, – і в мене є нагальні проблеми, від яких я не можу відволікатися.

– То, виходить, – уточнюю, – процес децентралізації Маринівки для Вас не є нагальним питанням?

– На даний момент я не можу відлучитися від роботи.

– Але тут зібралися Ваші земляки, мешканці села. Вони не розуміють, чому їх ігнорують деякі депутати. На Ваш погляд, до кого треба приєднуватися?

– На даний момент я не можу висловити свою думку, – відповіла педагогічний працівник, і без зайвих еківоків закінчила розмову, навіть не попрощавшись.

Без коментарів.

* * *

Напевно, маринівцям вельми цікаво: якими «мотивами» керуються ті «слуги народу», котрі зволікають із створенням власної, Маринівської ОТГ? До речі, поставимо ще одне, зовсім не риторичне запитання: чи можуть бути депутатами сільської ради працівники виконавчого апарату сільради? Адже конфлікт інтересів, що називається, видно неозброєним оком.

Але процес децентралізації не спинити. Не менше третини від депутатського корпусу Маринівської сільської ради ініціювали повторне проведення позачергової сесії на 31 травня. З надією вирішити проблему та нарешті створити Маринівську об’єднану територіальну громаду депутати та члени ініціативної групи також звернулися до районного осередку Аграрної партії України. Очільник райорганізації АПУ Віктор Власюк запевнив маринівців, що докладе максимум зусиль, аби волю людей не було спаплюжено. Про ситуацію у Маринівці він також проінформував голову обласного осередку Аграрної партії України Анатолія Гасюка.

Але і останнього дня весни сесія не відбулася, через відсутність кворуму… Натомість сільський голова В. Бройченко скликав сесію 29 травня. Однак і цього разу резонансне питання не було включене до порядку денного…

– Як пояснив сільський голова, – каже Л. Янковська, – напередодні сесії нібито відбулося засідання постійної комісії, яка не рекомендувала виносити це питання на сесії сільради. В облдержадміністрації щиро дивуються: це – єдина перепона на шляху створення Маринівської ОТГ, адже пакет документів для затвердження у Миколаєві та Києві вже давно готовий.

До речі, 21 травня 2018 року рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду було надано правову оцінку «потугам» Маринівського сільського голови В. Бройченка. Суд задовольнив позов Олександра Горошка і визнав дії пана Бройченка щодо «приєднання» Маринівської сільської ради до Кам’яномостівської ОТГ протиправними. Відповідно, адмінсуд скасував розпорядження сільського голови № 48 від 08.08.17 «Про ініціювання добровільного приєднання територіальних громад сіл Маринівської сільської ради до Кам’яномостівської об’єднаної територіальної громади».

Але що той Закон чи суд для пана Бройченка?!..

Тож і наразі питання подальшої долі Маринівської громади залишається невирішеним, а до кінця року лишаються лічені місяці. Місцеві активісти стверджують, що їхня громада опинилася немов між Сціллою та Харибдою, або ж – Первомайськом та Доманівкою. Але ж є власний шлях – утворити власну, сильну та незалежну Маринівську ОТГ. Та чи переможе здоровий глузд?..

Редакція продовжує стежити за розвитком подій.

Андрій ТЮРІН

Коментар очільника Доманівського районного осередку Аграрної партії України Віктора Власюка:

– До мене як до керівника районної організації Аграрної партії звернулися мешканці Маринівської сільської ради з проханням допомогти їм реалізувати права, гарантовані Конституцією України, Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та іншими законодавчими актами. Наша партія – аграрна не лише по назві, а й по суті, тож ми не можемо стояти осторонь визначення долі українського села. Аграрна партія України захищає права та інтереси як окремих мешканців села, так і цілих громад. Яким буде майбуття – зубожілим та вмираючим, або ж квітучим та перспективним,  – усе це залежить від нас самих, і тільки від нас. Відтак беру маринівську проблему на свій особистий контроль, а в разі потреби – винесемо дане питання не тільки на обласний, а й навіть на всеукраїнський рівень.

Переконаний, що люди мають право на ДОБРОВІЛЬНЕ об’єднання в ту чи іншу громаду, і ніхто не має ані моральних, ані юридичних підстав перешкоджати їм у цьому законному прагненні. Тим паче, що тій соціальній інфраструктурі, що є в Маринівці, можуть позаздрити навіть деякі райцентри. Там є і аграрний ліцей, і філія спортивної школи із прекрасним залом, і два будинки культури, адміністративні будівлі тощо.

Зазначу, що у самому понятті територіальної реформи закладений принцип наближеності послуг до конкретної людини. Тож мені не зрозуміла позиція сільського голови, котрий голослівно стверджує, що Маринівська об’єднана громада буцімто буде неспроможною. А може, дехто працює не так, як слід? Адже, судячи з усього, Володимир Бройченко дискредитує саме поняття місцевого самоврядування, поводячись як справжній диктатор – не враховує думок людей, ба навіть, усупереч законодавству, не відповідає на письмові запити депутатів, через що ситуацією зацікавилися правоохоронні органи.

До речі, ми підтримуємо намагання маринівських активістів створити сільську організацію Аграрної партії. Разом – ми обов’язково доб’ємося перемоги, а саме – створення Маринівської громади!

One Comment on “Маринівка: бути чи не бути власній об’єднаній громаді?”

Добавить комментарий