Тут повертають зір

Відправляючись за завданням редакції в обласну офтальмологічну лікарню, що у Миколаєві на вулиці Театральній, 10, мимоволі подумалося: а що взагалі нам, неспеціалістам, відомо про те, як «працюють» наші очі, завдяки чому функціонує зір?

Кохання здатне розширювати зіниці

Само собою зрозуміло, що у кожної людини, як даність, мають бути очі, і очі повинні бачити. І тільки коли з тих чи інших причин вони виходять з ладу, з панічним жахом приходить розуміння, наскільки важливо бачити світло, світ і контактувати з ним.

Тож коли окуліст просить назвати літери з верхнього рядка таблиці, а пацієнт вже не бачить і самого лікаря – це дійсно біда.

Парний орган людської зорової системи, наші очі, унікальний природний механізм. Не випадково їх ще називають дзеркалом душі. Очі – це космос. З них можна зчитувати приховану інформацію, бо хоче того людина чи ні, замаскувати емоції практично неможливо. Фізіологи взагалі вважають очі частиною відкритого мозку, винесеного зовні. Очі ж, як відомо, і завантажують його роботою більше, ніж усі інші частини людського тіла.

Цікаво, що кожний дванадцятий чоловік – дальтонік. Що чхнути з відкритими очима неможливо. Що племена майя вважали косоокість принадою. Що погляд фокусується приблизно на 50 речах за секунду, а очі використовують 65 відсотків ресурсів мозку. Що очі не ростуть від дня народження людини, а немовлята бачать тільки на відстані до 38 см  – до обличчя матері. Що шизофренію можна визначити з допомогою тесту на рух очей з точністю до 98,3 відсотка.

Пенсіонерка Валентина Дев’ятова дуже задоволена медичним обслуговуванням.

Поширена думка, що наслідком інфекційних захворювань можуть бути каламутні очі, червоні ж очі свідчать про простудні захворювання чи кон’юнктивіт, пожовтілі білки – про хворобу печінки, запалі очі – про виснаження, часте кліпання – про вегето-судинну дистонію і так далі.

За невтішними даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі мешкає 135 мільйонів людей з поганим зором. Щорічно зростає кількість сліпих людей на один, а то й два мільйони. Отже, якщо не буде вжито відповідних заходів, уже до 2020 року в світі житиме сто мільйонів сліпих, адже кожні 5 секунд втрачає зір доросла людина, а кожну хвилину – дитина. В Україні проблема дитячої сліпоти надзвичайно актуальна, оскільки дитяча сліпота і слабкий зір посідають четверте місце серед основних причин інвалідизації дітей.

Тож давайте запитаємо самі себе: чи належним чином дбаємо ми про своє здоров’я? Бо ж у вік високих комп’ютерних технологій, діабетів, алергій і діатезів, як відомо, найчастіше страждають очі. Що робимо для зміцнення зору, чим допомагаємо очам, наскільки щиро жаліємо їх, піклуємося про відпочинок, аби зберегти цей дар Божий і можливість бачити навколишній світ. Питання, звісно ж, риторичне.

Поганий архітектор ховає свої помилки під плющем, а поганий лікар…

П’ятниця. У довгих коридорах обласної офтальмологічної лікарні вже зранку товчеться повно народу, та найбільше людей похилого віку. І це зрозуміло, бо ж основні хвороби зору вікові, придбані. Кажуть, чим старша людина, тим більшає у неї друзів-медиків.

Тут стверджують, отак щодня. На розмову вдавалося «вихоплювати» лікарів та медсестер з цього конвеєра лише на кілька хвилин, а далі вони вибачалися і знову опікувалися пацієнтами. Та й цього виявилося достатньо, аби перейнятися напруженим ритмом роботи.

Прикметно, що, незважаючи на велику кількість народу, атмосфера у лікарні позитивна. Більше того, один з пацієнтів встиг навіть анекдот розповісти. Приходить хворий до окуліста на прийом і скаржиться на зір, мовляв, зайду у крамницю – очі розбігаються, дивлюся на ціни – лізуть на лоба, зазираю в гаманець – нічого не бачу.

На прийомі у лікаря.

Стверджують: жодна спеціальність не приносить стільки моральних переживань і страждань, як лікарська. Недарма ж жартують: поганий архітектор ховає свої помилки під плющем, погана господиня – під майонезом, а поганий лікар – під землею. Жарт сумний, але з життя. Бо ж для хворих надзвичайно важливо, аби лікар був справжнім професіоналом.

Судячи з публічної інформації начальника управління охорони здоров’я Миколаївської облдержадміністрації Павла Георгієва, кадровий голод на досвідчених медиків не обминув Миколаївщину.

За словами обласного очільника, закладам охорони здоров’я області не вистачає лікарів різних спеціальностей: у розрахунку на 10 000 населення забезпеченість лікарями становить 29,1 (по Україні – 37,9), середніми медпрацівниками – 71,6 (по Україні 79,6). Загалом наМиколаївщині працює 20500 медпрацівників, з них 3328 лікарів і 8225 медиків середньої ланки. Існує дефіцит лікарів анестезіологів, хірургів, отоларингологів, акушерів-гінекологів, стоматологів, терапевтів, педіатрів, психіатрів, наркологів, неонатологів, фтизіатрів, патологоанатомів, радіологів і, звичайно ж, офтальмологів.

Як виявилося, за останні чотири роки житлом було забезпечено тільки 131 медпрацівника.

Розмова у кабінеті головного лікаря Красіміри Рилькової також досить коротка – поточних справ у неї, як адміністратора, вище стелі, бо ж робочий день саме у розпалі.

Пожартували стосовно щоденної пляшки молока для медпрацівників за таку напружену й стресову роботу. На що Красіміра Анатоліївна зауважила:

– Зверніть увагу, як швидко сивіють анестезіологи. І це не жарт. Бо ж робота така – образно кажучи, проскочити між краплинками дощу. Вимагає максимальної організації внутрішніх сил і неабиякого професіоналізму. Наш анестезіолог Олексій Матвєєв зовсім сивий. Напрочуд гарний спеціаліст, досвідчений фахівець і просто хороша людина.

Головний лікар Красіміра Рилькова.

Красіміра Анатоліївна працює головним лікарем не так давно – з березня минулого року. До цього очолювала дитяче офтальмологічне відділення, а загалом у лікарні вже вісімнадцять років. Її сім’я – династія лікарів. Батько, Анатолій Малий, очолював обласну дитячу лікарню, мама – дитячий нефролог. Брат також пішов лікарською стежкою – закінчив військово-медичну академію, а чоловік – онколог-ендоскопіст. Тому не дивно, що й 25-річний син, Олександр, за покликанням обрав медичний вуз.

Якщо рахувати вимірами людського життя, Миколаївська обласна офтальмологічна лікарня – вже старенька бабуся. Їй за вісімдесят. У 1976 році заклад значно розширився – з’явився новий корпус. Ця спеціалізована лікувальна установа вищого рівня акредитації усі ці роки справно надає організаційно-методичну та консультаційну офтальмологічну допомогу мешканцям Миколаївщини – як дорослим, так і діткам. За 2017 рік поліклініку (тільки вдумайтеся!) відвідало 32333 пацієнти з міст і районів області.

Офтальмологічна лікарня надає амбулаторну, стаціонарно-хірургічну, терапевтичну, ургентну допомогу хворим. Розрахована на 140 ліжок. У денному стаціонарі їх 35, у дитячому відділенні – 30, у першому і другому мікрохірургічних відділеннях – 110. Для ефективного лікування тут є все – два фізіотерапевтичні кабінети, рентгенкабінет, два кабінети функціональної діагностики, лазерний кабінет та атестована лабораторія. Тут працює дружний, талановитий і високопрофесійний колектив з 30 лікарів, 130 працівників середнього і молодшого медперсоналу. Варто підкреслити, що 17 лікарів мають вищу атестаційну категорію.

«Добрий день» не час доби, а стан душі

Не можна вилікувати очі, не зважаючи на голову, а голову – не зважаючи на організм у цілому. Не можна вилікувати тіло, не лікуючи душу. В офтальмологічній лікарні цей постулат добре відомий. Тут прагнуть, щоб стосунки між лікарем і пацієнтом були теплими і довірливими – щирі й обнадійливі слова подекуди діють ефективніше, ніж ліки. Якщо хворому після спілкування з лікарем не стало краще – це не є лікар. Бо ж «добрий день» – має бути не часом доби, а станом душі.

Саме такі професійні й людські чесноти притаманні лікареві, завідувачу денного стаціонару Віктору Косиченку, про якого з вдячністю відгукуються пацієнти. «Чудовий лікар, грамотний і досвідчений спеціаліст, життєрадісна, активна й відкрита людина з молодою душею. З ним тепло, легко і комфортно». В офтальмологічній лікарні Віктор Кімович працює більше тридцяти років. Для лікаря такі відгуки пацієнтів – найвища оцінка і похвала.

Ніколи похмурий лікар не досягне успіху у своєму ремеслі – це аксіома. Зрозуміло, що пацієнти відчувають душевне тепло й тягнуться до нього. Раді спілкуватися з Віктором Кімовичем і молоді спеціалісти, бо він завжди готовий прийти на допомогу, підказати, порадити. У лікаря Косиченка надійний тил – люблячі діти й турботлива дружина-однодумець Тетяна Миколаївна, яка завжди активно підтримує главу сімейства у всіх його добрих починаннях. Вона також лікар.

Завідувач відділення денного стаціонару Віктор Косиченко.

Завідувач першого мікрохірургічного відділення Володимир Дуда в офтальмологічній лікарні працює майже сорок років. Прищепив йому любов до медицини дядько, який на той час працював окулістом у Новій Одесі. Відтоді сплило чимало часу, хлопчик Володя став авторитетним лікарем і тепер вже сам, як і його колега-офтальмолог, заслужений лікар України Тетяна Слободян, щиро ділиться досвідом і знаннями з молодшим поколінням. Завідувачка другого мікрохірургічного відділення Галина Діденко віддала улюбленій роботі більшу частину свого життя. Її донька також працює в медичній сфері. Найбільша винагорода, каже жінка, коли пацієнт починає бачити. Цю радість не передати словами. Найпростіші арифметичні підрахунки приголомшливі: Галина Михайлівна провела більше 18 тисяч операцій.

Щиро поважають і люблять за відповідальне й вимогливе ставлення до роботи заступника головного лікаря з лікувальної частини Наталю Гіржеву, яка працює в офтальмологічній лікарні більше тридцяти років. У її трудовій книжці один-єдиний запис. Її донька Ганна також працює лікарем. А нещодавно і внучка Маша заявила, що після школи буде вчитися на лікаря-окуліста.

Завідувачку дитячого відділення Олену Нестеренко цінують тут як чудового досвідченого хірурга і просто порядну, душевну людину.

Багато вдячних і теплих слів ми почули й на адресу старших медсестер Наталі Зосенко, Галини Гришко, Надії Козир, Лілії Бондаренко, виховательки Тетяни Карамишевої, санітарки Софії Перфилової і багатьох інших.

Запам’яталися нехитрі рукописні рядки вдячного вірша від пацієнтки, який лежав на столі головного лікаря: «Как жаль, что платят вам гроши за то, что вы, нам помогая, печаль снимаете с души… За нашей жизни облегченье, не ради славы или званий, за помощь в нашем излеченьи, за силу опыта и знаний…». Як же багато важать ці прості і щирі слова, що йдуть від серця.

В особі медиків обласної офтальмологічної лікарні редакція щиро вітає усіх медпрацівників Миколаївщини з професійним святом. Бажаємо, як то кажуть, усім хронічного здоров’я, рецидивного успіху, гіпертонічної зарплати, прогресуючого щастя і постійно вагітного гаманця без загрози викидня. Будьте завжди здорові, бо від вашого здоров’я залежатиме й наше.

Галина ПОРФИР’ЄВА
Фото Сергія ПОРФИР’ЄВА

Добавить комментарий