Курорт для прокурорів

Курортне селище Коблеве – один із популярних туристичних об’єктів України. Піщаний берег вабить не лише туристів із різних куточків нашої держави, а й правоохоронців. Адже тут море… і море грошей. Цінні землі на узбережжі активно роздає місцева сільська рада, а прокуратура впритул не помічає незаконних дій. Особливо відтоді, коли ці землі стали приватною власністю посадовців. Зокрема і з прокуратури.

– Після того, як межі села Коблевого були розширені і віддані на відкуп голові сільської ради, ось тоді й пішла масова забудова. Будівництво йде на березі, в забороненій зоні, яка взагалі не дозволяє жодної забудови, – каже місцевий підприємець Борис Свіржевський.

Коблівський підприємець Борис Свіржевський обурений тим, що місцева влада роздає землі, які роздавати заборонено. У рекреаційних зонах, у лісі, у водно-захисній смузі та навіть на пляжі.

За останні кілька років сільрада нарізала сотні таких ділянок, більшість – безкоштовно. Принаймні для місцевого бюджету. Але насправді ціна питання висока. За ринковими розцінками сотка землі на березі Чорного моря коштує від 15 тис. дол.

Усе це не тільки незаконно. А й б’є по туристичному потенціалу Коблевого. Місць для відпочинку туристів – усе менше. Можновладці розкішними маєтками забудовують територію пляжу та лісового масиву «Сосновий Бір». За високі паркани простим людям зась. А ще 5 років тому ця територія була у вільному доступі відпочивальників.

Мало не в самому морі звів собі хатинку екс-прокурор Одещини Микола Стоянов. У сосновому лісі виросли котеджі одеського прокурора Галини Стоянової-Юрко, керівника Бердянської прокуратури Володимира Рудого, військового прокурора Південного регіону Марії Градовської, начальника Миколаївського управління СБУ Олексія Ляха та багатьох інших.

Чому місцева влада так вільно розпоряджається землею? Отримати коментар від сільського голови Володимира Панича не вдалося – він на лікарняному. Тож ми запитали виконувачку його обов’язків Світлану Талоху. Чиновниця говорить про перемогу грошей і, здається, не бачить у цьому проблеми.

– Сьогодні деякі депутати мають земельні ділянки, я маю земельну ділянку, є мешканці, які хочуть мати, але не мають. Чим депутат Талоха гірша за депутата чи за прокурора? Люди, в яких є гроші, – їдуть в Одеський апеляційний суд, і там ці справи виграють, і їдуть в Київ, і чиї гроші переможуть – там так і вирішують питання, – пояснила Світлана Талоха.

Відстоювати інтереси держави та повертати незаконно відведені землі у Коблевому мусить Миколаївська місцева прокуратура № 1 під керівництвом Дмитра Левицького.

На початку 2018 року прокуратура відрапортувала: державі повернули 13 земельних ділянок площею 1,3 га у зоні відпочинку «Коблеве». Проте, як виявилось, повертає землі прокуратура дуже вибірково – одні ділянки (де власники звичайні люди) помічає, а ті, що належать прокурорам, співробітникам СБУ та іншим посадовцям, упритул не бачить.

Предприниматель Борис Свиржевский.

За словам Бориса Свіржевського, прокуратура скасовує другорядні акти, а потім рапортує: ми повертаємо.

Як пояснити цю курячу сліпоту правоохоронців? Можливо, особою керівника? Дмитро Левицький у Коблевому людина не нова. Ще до так званої реформи прокуратури він опікувався питаннями забудови тутешньої пляжної території у Березанській прокуратурі, а 2015 року першим пройшов люстрацію та пішов на підвищення – очолив Миколаївську місцеву прокуратуру № 1.

Прокурор та місцева влада тісно сплелись через родичів і бізнес. Поєднує їх ось ця недобудована поки що база відпочинку в Коблевому.

Будує базу приватне підприємство «Ашлар», оформлене на матір прокурора Левицького. Партнеркою прокурорської мами записана мати місцевого депутата Олексія Осипенка. Сам Осипенко – далекий родич Коблівського сільського голови Володимира Панича. В Коблевому у депутата Осипенка – 38 земельних ділянок, усі він отримав в останні десять років. А в прокуратури до депутата-латифундиста – знову ж таки, жодних претензій. Ну, бо які можуть бути претензії у підлеглих прокурора Левицького до депутата Осипенка, коли в матерів прокурора і депутата спільний курортний бізнес. Сам депутат Осипенко будь-який зв’язок з прокурором Левицьким заперечує.

Урочище «Сосновый бор».

Мати прокурора Левицького, на яку записана частка у коблівському турбізнесі, живе у скромному будиночку у Врадіївці. Але скуповує сотні квадратів нерухомості в Миколаєві і віддає їх… сину-прокурору. На самого прокурора не оформлено взагалі нічого, крім «Лади пріори».

Мати мешкає у Врадіївці – за 200 км від Миколаєва, але в обласному центрі в неї купа нерухомості. А саме – два будинки площею 354 та 113 квадратних метрів, а також квартира на 54 квадрати. Ще одна чотирикімнатна квартира у Миколаєві належить батькові прокурора. Її площа – 118 квадратів.

Та перлиною інвестицій батьків прокурора виявився приватний будинок біля річки. Саме в ньому прокурор і живе.

Прокурор Дмитрий Левицкий.

Цікаво, що у жодній із декларацій Левицького згадок про користування цим будинком немає. Хоча мати прокурора придбала його ще наприкінці 2016-го. Одразу після того, як її син перебрався працювати у Миколаїв.

Але у декларації прокурор указав, що він мешкає у квартирі. Теж маминій. Проте в ній ми зустріли квартирантів.

Левицький не став заперечувати, що зараз мешкає в будинку біля річки. Каже – переїхав у будинок, записаний на мати, нещодавно. Доки в квартирі ремонт.

– Уже три місяці я не мешкаю в цій квартирі тимчасово, бо в цій квартирі на сьогоднішній день проходить ремонт, – заявив журналістам Левицький.

Звучить не дуже переконливо. Тим більше, мама прокурора Лідія Іванівна про ремонт у квартирі не згадує. І її версія теж не розвіює сумніви. Мати прокурора каже: на початку цього року раптом просто вирішила переселити сина у будинок, який придбала ще за рік до того.

– Я сказала: «Навіщо? Я тобі хочу купити будинок». Ну, і син зараз вже з січня місяця, з нового року туди переїхав. Я взяла будинок дитині. А що, не маю права взяти йому? – пояснила мати прокурора

ОТКРЫТЬ В НОВОМ ОКНЕ

Новенький «Фольксваґен пасат» 2017 року випуску мама прокурора теж передала сину, щойно купила. В цьому Дмитро Левицький також не вбачає нічого дивного.

– Це ж нормальна ситуація, коли батьки піклуються про своїх дітей. Як ви вважаєте? Я думаю, коли ви приїжджаєте до матері, то вона вам дає і закрутку, і все. І це ж нормальне питання, – каже Левицький.

Скуповує нерухомість мати прокурора не тільки у Миколаївській області, а й на Полтавщині. Там проживає її другий син В’ячеслав. До речі, донедавна теж прокурор. Лідія Іванівна Левицька зареєструвалася як підприємець з 2007 року. Основний її бізнес – кілька магазинів у Врадіївці. Це мають бути надприбуткові магазини, аби інвестувати у будівництво бази відпочинку, скуповувати нерухомість та автівки для дітей і навіть – зовсім нещодавно – АЗС у м. Вознесенську на Миколаївщині. Або майно, яким насправді користується не мати, придбано і не на її кошти?

А поки кількість активів, записаних на прокурорську маму, росте, вільної коблівської землі на березі Чорного моря стає все менше. Приватними хатинками посадовців уже забудовано майже половину коблівського пляжу. І замість комфортного для туристів курорту Коблеве перетворюється на закрите поселення місцевих правоохоронців.

Олеся Баранцевич, Центр журналістських розслідувань

Добавить комментарий