Плата за довірливість

Як виявляється, право власності у нашій країні на практиці зовсім не захищене, а «нова поліція» мало чим відрізняється від «старої міліції»

До редакції звернувся мешканець міста Миколаєва 63-річний Олександр Михальнюк. Як повідомив Олександр Володимирович, ще у вересні 2016 року він дав у тимчасове користування своє авто іншій людині. Минуло понад півтора року – проте пенсіонер наразі не дочекався ані свого автомобіля, ані будь-якої активності правоохоронців у розслідуванні кримінальних проваджень, відкритих за заявами потерпілого…

Випадкове знайомство із «Ільюком 2»

Та про все по порядку. Олександр Михальнюк свого часу тривалий час, майже 20 років, жив і трудився за кордоном. Завдяки важкій праці миколаївець заробив певний капітал, тож на вільні кошти придбав два авто, серед них – вантажний мікроавтобус «Мерседес-Бенц» 2003 року випуску. Машина хоч і не нова, але підтримувалася господарем в ідеальному стані. А декілька років тому Олександр Володимирович витратив чималі гроші на капітальний ремонт свого «білого коня».

Також миколаївець придбав земельну ділянку в курортному містечку Залізний Порт Херсонської області, де влітку 2016 року почав зводити невеличкий будиночок біля моря. Там він і познайомився з 24-річним на той момент Артемом Миколайовичем Ільюком, мешканцем м. Каховки Херсонської області. Одразу ж зауважимо: не плутати дану особу з чинним народним депутатом Артемом Олександровичем Ільюком! На виборах до Верховної Ради України у 2014 році схожість прізвищ ледве не зіграла злий жарт із добре відомим миколаївцям нардепом, але в останню мить «клон» та «каховський перевертень», як назвали підприємливого уродженця Херсонщини деякі миколаївські ЗМІ, під тиском громадськості та після поданої заяви в правоохоронні органи все ж таки зняв свою кандидатуру. Таким чином, вибір миколаївців не було спотворено. До речі, тоді ж миколаївські сайти повідомляли, що на той момент Артем Миколайович Ільюк перебував у федеральному розшуку в Росії. За оприлюдненою інформацією, «клон» відомого миколаївського політика нібито здійснив у сусідній державі фінансовий злочин.

Олександр Михальнюк.

Натомість Олександр Михальнюк мало цікавився політикою, тим паче, що Артема йому порекомендував його знайомий. Тож каховський Ільюк, який працював на узбережжі реалізатором ковбас та інших товарів, узявся допомагати у будівництві міні-пансіонату миколаївському пенсіонеру.

– Ільюк попрацював у мене близько двох місяців, – згадує О. Михальнюк. – Коли я розрахувався за роботу і поїхав до Миколаєва, Артем сам запропонував свою допомогу, бо мені якраз було потрібно відремонтувати і свій міський будинок. Він мені здавався непоганим хлопцем, досить грамотним, до того ж, Ільюк «втерся» в довіру, тож я погодився на його пропозицію.

Машина під розписку

Пропрацювавши зовсім недовго у Миколаєві, Артем Ільюк раптом повідомив, що в Каховці незабаром має народити його дружина, відтак йому потрібно терміново виїхати додому.

– Він попросив у мене машину, щоб швидше дістатися Каховки, – каже Олександр Володимирович. – Я погодився й за власні кошти заправив повний бак «Мерседеса» пальним на півтори тисячі гривень. До того ж сам запропонував Артему: не годиться вхолосту ганяти машину на таку велику відстань, тож давай закупимо помідори, ти їх продасиш, повернеш мені гроші, та ще й матимеш певний «навар».

Сторони домовилися і склали відповідну розписку, датовану 20 вересня 2016 року. У ній вони зазначили, що Артем Миколайович Ільюк «бере в експлуатацію» автомобіль «Мерседес-Бенц», модель 311, державний номер ВЕ 6122 АТ, у його власника – Олександра Володимировича Михальнюка і «зобов’язується зберігати автомобіль у повній технічній справності», крім того «несе матеріальну відповідальність». Також у розписці Артем зазначив, що бере 6 тисяч гривень. Гроші і автомобіль він зобов’язався повернути законному володарю.

Виглядає дещо дивним, що Олександр Володимирович довірив своє недешеве авто людині, котру знав усього лише декілька місяців. Але зважимо на те, що О. Михальнюк тривалий час мешкав у Європі, а там надати свій автомобіль у користування іншим особам – звична і навіть буденна справа, бо ніхто нікого ніколи не дурить. Крім того, Артем Ільюк завірив своїм підписом розписку, а також вирушив до Каховки у супроводі довіреної особи Михальнюка – його водія Володі.

Це сталося 20 вересня 2016 року, і відтоді Олександр Володимирович свого мікроавтобуса «Мерседес-Бенц» вже не бачив…

Що ж трапилося?

За словами О. Михальнюка, прибувши на місце, Ільюк під якимось приводом «відшив» Володю, і той повернувся до Миколаєва. «А потім Артем починає тягнути час, – зазначає О. Михальнюк. – На мої численні телефонні дзвінки він відповідає, що не ладиться бізнес, потім дружина народила, ще згодом нібито він захворів. А коли Ільюк узагалі перестав брати слухавку, я, за порадою свого друга Валентина, подав заяву до поліції».

В «анналах» поліцейського відомства

Корабельний відділ поліції 14 листопада 2016 року розпочав кримінальне провадження за заявою Олександра Михальнюка, кваліфікація – ч. 1 статті 289 Кримінального кодексу України «Незаконне заволодіння транспортним засобом». Забігаючи наперед, зазначимо: й досі, попри те, що минуло півтора року, правоохоронці не завершили досудове слідство й не передали справу до суду, відтак Олександр Михальнюк залишається «при власних інтересах».

Розслідувати кримінальне провадження доручили слідчому Корабельного ВП В. Човпану. Разом із іще одним співробітником поліції та потерпілим Михальнюком Човпан вирушив до Каховки.

Артем Ільюк.

– Коли ми приїхали в це місто, – згадує Олександр Михальнюк, – слідчий телефоном зв’язався із Ільюком і той погодився зустрітися із працівниками поліції та адвокатом. Мені наказали сидіти в машині, а самі пішли на зустріч із Ільюком. Але коли за півгодини поліцейські повернулися, то сказали, що… нібито не знайшли Ільюка. Після цього кримінальна справа в Корабельному ВП почала «гальмуватися» – ніяких дій по встановленню істини та покаранню винних правоохоронці вже не вчиняли…

Після скарги потерпілого на адресу тодішнього очільника Головного управління Нацполіції в Миколаївській області Ю. Мороза слідчого В. Човпана було відсторонено від розслідування, а кримінальне провадження передали на розслідування слідчому Г. Корнєйчук. При цьому заступник начальника Головного управління Нацполіції І. Вигівський письмово повідомив О. Михальнюка, що було проведено службову перевірку, «в ході якої встановлено, що порушення вимог законодавства мали місце і знайшли своє підтвердження», а «до винних ужито заходів впливу» (щоправда, не повідомляється, яких саме. – Ред.).

Була ваша, стала – нашою

Але повернемось у часі знову до подій листопада 2016 року. Одразу після подачі заяви потерпілим поліцейські повідомили: мікроавтобус «Мерседес-Бенц» арештований і поставлений на штрафмайданчик, бо його… намагалися продати наступного дня…

Як з’ясувалося, напередодні, а саме 12 листопада 2016 року, Артем Ільюк нібито купив та переоформив машину Олександра Михальнюка… на себе, причому оформлялися документи в Регіональному сервісному центрі МВС у Херсонській області. Також у матеріалах кримінальної справи фігурує якийсь ФОП Лушніков С.В., за допомогою якого було укладено договір продажу-купівлі мікроавтобуса. При цьому у Сервісному центрі номери автомобіля були змінені на херсонську реєстрацію, а саме ВТ 0064 ВІ. Відтак за пару днів Ільюк як «легітимний» володар вирішив продати машину в м. Каховці.

Ось тільки виникає запитання: яким чином власник машини О. Михальнюк продав свою машину, якщо він не тільки не давав на це згоди, ба навіть не був присутнім під час переоформлення документів у Сервісному центрі, як того вимагає закон та службові інструкції? Олександр Володимирович і гадки не має й про якийсь договір купівлі-продажу автомобіля. Тим паче, що, як встановила державна експертиза, підпис Михальнюка на документах був підроблений. До того ж був представлений не оригінал паспорта Михальнюка, а його… фотокопія, зроблена за допомогою мобільного телефону. Вочевидь, мав місце службовий підлог або навіть злочин відповідальних працівників Регіонального сервісного центру. Чи не тому правоохоронці покривають своїх колег? Як би там не було, фальшиві документи та «неуважність» працівників Сервісного центру м. Херсона дали змогу провести шахрайську оборудку, головним організатором якої був, судячи з усього, «каховський перевертень».

А за фактом підроблення документів 30 травня 2017 року було відкрито ще одне кримінальне провадження за статтею 358 Кримінального кодексу України, розслідування доручили за місцем вчинення кримінального правопорушення – Херсонському ВП ГУНП в Херсонській області. І цю справу також правоохоронці, м’яко кажучи, не поспішають розслідувати. Наприкінці квітня 2018 року Олександр Михальнюк разом із своїм адвокатом побували в Херсоні, де з подивом та обуренням дізналися: матеріали кримінального провадження тільки-но передали слідчому… А де ж вони без будь-якого руху «пилилися» майже цілий рік?!..

Повірили на слово…

Яким же чином машина «була вашою, стала – нашою»? У ході проведення кримінального розслідування Корабельним ВП 06.10.17 в якості свідка був допитаний А. Ільюк, який пояснив, що ще під час роботи в Залізному Порту, а саме влітку 2016-го, він нібито запропонував О. Михальнюку придбати у нього автомобіль «Мерседес-Бенц», і навіть буцімто передав йому завдаток за авто – 2000 доларів США. При цьому – увага! – ніяких розписок не складали, свідків передачі грошових коштів не було! Потім, знову ж таки за версією Ільюка, він декілька днів «гостив» у Миколаєві, після чого Михальнюк передав Ільюку свій транспортний засіб та гроші у сумі 6 тисяч гривень і той відправився за місцем свого проживання один (виділено нами. – Ред.). І тут – очевидна нестиковка у показах Ільюка, адже з ним до Каховки вирушив водій Михальнюка Володя. Також нібито було укладено усну домовленість про те, що грошові кошти в сумі 4 тисяч доларів США будуть передані Михальнюку, після чого автомобіль «Мерседес-Бенц» переоформлять на Ільюка.

Як засвідчив правоохоронцям Ільюк, «на той момент в усній формі» (і знову в усній формі! – Ред.) Михальнюк О.В. та Ільюк А.М. домовились про повну перереєстрацію автомобіля.

«12 листопада 2016 року Михальнюк та Ільюк зустрілися близько 07.00 у м. Херсоні на автовокзалі і вирушили в регіональний сервісний центр. Біля регіонального сервісного центру Ільюк передав Михальнюку 4000 доларів США та відправився переоформляти машину. Потім вийшов експерт і провів дослідження, після чого Ільюка попросили розписатися в документах. Усе це відбувалося в присутності Михальнюка. У той же день на мобільний телефон Ільюка зателефонував Михальнюк і висунув вимогу про доплату грошових коштів за автомобіль, інакше він звернеться до поліції із заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом», – виходячи з цих показів Ільюка, слідчий Корабельного ВП Г. Корнєйчук не задовольнила клопотання адвоката Михальнюка про оголошення підозри Артему Ільюку. І це попри те, що свідчення Ільюка не підтверджені ЖОДНИМ документом або свідком. Більше того: є свідки з боку Михальнюка, котрі готові під присягою підтвердити, що Олександр Володимирович того листопадового дня був не в Херсоні, а в Миколаєві. Та й державна експертиза підтвердила, що підписи нібито Михальнюка під документами сфальшовані. Зрештою, викликає неабиякий подив дивовижна легковажність «покупця», який з легкістю передав іншій людині 6 тисяч доларів США без складання будь-яких документів, при тому, що пан Ільюк – зовсім не Рокфеллер.

Миколаївська поліція відмовчується

Виходить, слідчий Г. Корнєйчук повірила на слово «каховському перевертню» із сумнівною репутацією?.. «У ході досудового розслідування не було здобуто достатніх доказів, які б свідчили про наявність у діях Ільюка А.М. ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, оскільки відповідно до свідчень Ільюка А.М. (виділено нами. – А.Т.) автомобіль був переданий йому Михальнюком О.В. за усною домовленістю, та в подальшому вказаний автомобіль було перереєстровано за обопільною згодою», – зробила однозначний висновок слідчий Корнєйчук і відмовилася оголошувати підозру даному «персонажу».

Абсурдність висновку слідчої Г. Корнєйчук для нас очевидна. Припустимо, якийсь бандит застрелив добропорядного громадянина. Є свідки цього злочину, фото з місця подій. Але слідчий не оголошує підозри вбивці на підставі його свідчень про те, що він не скоював цього злочину. Отакої! І це правова держава?!

Ми спробували зв’язатися зі слідчим Корнєйчук. Та телефоном повідомила, що перебуває у відпустці і порадила нам зв’язатися з сектором комунікацій зі ЗМІ Головного управління Національної поліції. Там нам порадили написати листа на ім’я новопризначеного начальника миколаївської поліції Олександра Анохіна. Ми в офіційному зверненні попросили головного поліцейського Миколаївщини організувати інтерв’ю зі слідчим Корабельного ВП ГУ НП в Миколаївській області Г.Г. Корнєйчук. Проте з 4 травня, відколи ми направили листа, з поліцейського відомства – ані пари з вуст. І це – ще одне свідчення того, що «нова поліція» мало чим відрізняється від «старої», наскрізь корумпованої міліції.

Чи маєте заперечення, пане Анохін?

Замість післямови

Знайти ж самого Артема Ільюка нам так і не вдалося. Два наявні номери телефонів Ільюка виявилися поза зоною досяжності (точніше, «не обслуговуються», як повідомив робот-інформатор»). Екс-дружина Артема Наталья повідомила нам, що не знає «координат» та контактних телефонів свого колишнього чоловіка.

– Ми вже близька півтора року не живемо разом, – сказала у телефонній розмові жінка. – Чому розійшлися? Спочатку і сім’ї усе було нормально – Артем працював то в магазині, то в агрофірмі робочим. Але потім зв’язався із поганою компанією – етнічним угрупованням ромів. На декілька днів чоловік міг зникнути з дому без будь-яких пояснень, перестав приносити гроші в сім’ю. Тож ми почали віддалятися один від одного, а згодом розійшлися. Наразі я подала на нього на аліменти, бо потрібно утримувати двох малолітніх дітей…

* * *

Ось такою виявилася плата за довірливість для миколаївського пенсіонера. За умов майже повної бездіяльності та зволікання правоохоронців пересічний громадянин опинився сам-на-сам із своєю проблемою. Попри те, що у поліцейських є всі підстави для розкриття зовсім нескладних кримінальних злочинів, вони не квапляться виконувати покладені на них суспільством обов’язки. Не зрозуміло також, яким чином здійснюють контроль за досудовим слідством наші «доблесні» прокурори.

Редакція направляє дану публікацію на реагування міністру внутрішніх справ України Арсену Авакову. Можливо, лише після «поштовху» з Києва миколаївські та херсонські «стражі правопорядку» виконають належні слідчі дії, оголосять підозру в скоєнні злочинів та, врешті-решт, відновлять порушені права Олександра Михальнюка. Підозрювані у злочині мають опинитися там, де їм і належить, тобто – на лаві підсудних.

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий