Ще раз про пільги та субсидії

subsidii-zghkhЖитлово-комунальні платежі непомірним тягарем лягають на сімейні бюджети пересічних українців. Це, власне, підтверджує й редакційна пошта, яка регулярно приносить усе нові звернення та запитання від мешканців Миколаївщини щодо сплати за газ, тепло, електроенергію тощо. І хоча держава свого часу проголосила політику пом’якшення «тарифного удару» на споживачів шляхом запровадження субсидій та пільг, наші читачі бідкаються: після того, як вони розрахуються за «комуналку», на інші життєві потреби залишаються суцільні копійки…

«Будь ласка, поясніть мені, чому зменшують куби газу в межах соціальної норми, а платіжки приходять вдвічі дорожчими? – запитує 80-річна пенсіонерка з села Миколаївське Вітовського району Надія Андріївна Ткаченко. – Адже газ не дорожчав. Крім того, мені важко весь час їздити звірятися. Одного разу прислали борг 1800 гривень, а у мене, навпаки, переплата 540 гривень».

По роз’яснення редакція звернулася до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації.

– Хочу наголосити, що державна субсидія покриває не всю вартість комунальної послуги, яку отримує споживач, – зазначила начальник відділу надання державної допомоги управління соціальних гарантій і компенсацій, загальнообов’язкового державного страхування Ольга Челенко. – Субсидія призначається в межах соціального нормативу. Хочу наголосити, що ці соціальні норми користування житлово-комунальними послугами встановлюються не органами соціального захисту населення, а Кабінетом Міністрів України. Постановою уряду  № 409 від 6 серпня 2014 року було встановлено, що для людей, які використовують газ для опалення житла, передбачено соціальний норматив у розмірі семи кубічних метрів газу на квадрат опалювальної площі. При цьому ця норма зменшувалася на коригуючий коефіцієнт: до прикладу, для одноповерхових будинків у Миколаївській області – 0,793.

Наведу приклад. Якщо людина проживає в будинку площею 40 квадратних метрів, то їй призначалася субсидія на газ із розрахунку 40 кв. м помножити на 7 кубічних метрів, тобто 280 кубічних метрів. А з урахуванням коригуючого коефіцієнта отримуємо субсидію в розмірі 222 кубічні метри. Усе, що власник будинку спожив понад цей обсяг, він повинен оплатити з власної кишені.

Водночас соціальний норматив у подальшому змінювався постановами Кабінету Міністрів України. На опалювальний сезон 2017/18 років соціальний норматив зменшено до 5 кубічних метрів на квадратний метр опалювальної площі. Таким чином, у наведеному прикладі розмір державної субсидії вже становитиме 158 кубічних мет-рів газу.

– Ольго Олександрівно, але ж субсидія надається не на всю площу будинку, а, знову ж таки, в межах соціальних нормативів?

– Так, соціальний норматив становить 35 квадратних метрів на сім’ю та додатково – 13,65 квадратних метра на кожного члена родини. Якщо площа будинку становить 100 квадратних метрів, і в ньому зареєстрований один пенсіонер, то його соціальний норматив становитиме 48,65 квадратних метра. Однак до Постанови № 409 внесено зміни: якщо в будинку проживає одна чи дві непрацездатні особи, то субсидія призначається на площу 75 квадратних метрів.  У цьому разі соціальний норматив становитиме 297,3 кубічних метра газу для опалення.

– Проте ж соціальні норми неодноразово зменшувалися…

– Так, спочатку вони були 7 кубічних метрів на квадратний метр опалювальної площі, потім, з 1 травня 2016 року, – 5,5 куб. м, і з 1 травня 2017 року – 5 кубічних метрів. Очевидно, що зменшення соціальних нормативів відбувається з метою економії цінного енергоресурсу.

* * *

Що ж, логіку дій уряду зрозуміти можна: газ закуповується за дорогоцінну валюту, курс якої відносно гривні, як відомо, невпинно зростає. Відтак зменшення соціальних нормативів на газ для опалення та приготування їжі обертається збільшенням сум, які змушені щомісяця платити споживачі комунальних послуг. І якщо для бізнесменів чи високопосадовців з їхніми захмарними зарплатами збільшення тарифів на декілька сотень гривень є цілком безболісним, то насамперед від зростання тарифів та зменшення соціальних стандартів потерпають соціально вразливі верстви населення – пенсіонери, інваліди, багатодітні родини тощо. Адже вкластися в оті зовсім невеличкі соціальні норми, що їх оплачує держава, практично неможливо.

Про це, власне, свідчить іще один лист – від нашої читачки Ольги Григорівни Тижневої, яка мешкає в с. Мартинівському Вознесенського району. Ольга Григорівна все своє життя пропрацювала на ниві культури, зокрема 27 років завідувала сільським клубом культури. А загальний трудовий стаж становить близько 40 років. За сумлінну багаторічну працю жінка отримала від держави аж 1680 гривень пенсії, подібний розмір пенсійного забезпечення – і в її чоловіка, до речі, інваліда другої групи.

«Дорога редакціє, – написала нам О.Г. Тижнева, – у минулих публікаціях ви порушили дуже важливу та незручну для держави тему, спасибі вам за це. Нещодавно до нас прийшов «лист щастя» про те, що ми повинні заплатити за газ близько двох тисяч гривень. І що ж та субсидія? Прикро усвідомлювати, що сама держава грабує жебраків, і нас немає кому захистити. До того ж, газ ми провели за свій рахунок, створивши кооператив. Таким чином, ми надали державі благодійну допомогу».

Як пише у листі Ольга Григорівна, газ для опалення будинку вони використовують по мінімуму, тож у кімнатах температура повітря не перевищує 17 градусів. Але навіть за такого заощадження приходять рахунки за газ із трьома нулями!

«Ми зверталися до органів соціального захисту, але вони не в змозі захистити таких, як я», – гірко зазначає пенсіонерка.

Водночас Ольга Тижнева цікавиться: чи не можна замість субсидії отримувати пільги на оплату газу – так, як це було декілька років тому? Адже відповідно до статті  29 Закону України «Про культуру» працівникам державних і комунальних закладів культури, педагогічним працівникам закладів освіти сфери культури, які працюють у сільській місцевості та селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали в державних та комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури у таких населених пунктах і проживають у них, держава забезпечує відповідно до законодавства безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах установлених норм. Щоправда, у зазначеному законі вказано, що «пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

– Кожен громадянин, який має право на відповідні преференції від держави, – роз’яснює О. Челенко, – повинен визначитися, що він хоче отримувати – субсидію або пільгу. Адже одночасно отримувати і пільгу, і субсидію при оплаті за комунальні послуги заборонено чинним законодавством. У разі, якщо Ольга Григорівна відмовиться від субсидії, то їй буде автоматично повернуто пільгу, на яку вона має право як колишній працівник культури. Якщо ваша читачка мешкає в селі, то їй необов’язково їхати до районного управління соціального захисту. Вона може передати відповідну заяву фахівцю соціальної роботи на місці. Якщо споживач проживає в місті, то йому слід звертатися до управління соціальних виплат та компенсацій територіального управління соцзахисту.

– Як правило, субсидія більша за розміром, ніж пільга, – прокоментував ситуацію і заступник начальника управління соціальних гарантій та компенсацій, загальнообов’язкового соціального страхування – начальник відділу соціальних виплат і компенсацій обласного Департаменту соціального захисту населення Сергій Зябко. – Але, щоб дізнатися про розмір субсидії або пільги у кожному конкретному випадку, потрібно звернутися до районного управління соціального захисту. Зазвичай у зимовий період вигідніше субсидія, а влітку – пільга.

– Тобто на півроку, коли триває опалювальний сезон, можна оформлювати субсидію, а влітку переходити на пільгу?

– Так, цілком можливо. Але для цього потрібно подавати відповідні заяви до органів соціального захисту населення.

* * *

Підсумовуючи, зазначимо наступне. З одного боку, держава декларує всіляку турботу і соціальний захист тих громадян, котрі через незначні доходи не в змозі оплатити захмарні рахунки за газ та інші комунальні платежі. Задля цього запроваджено систему соціальної компенсації у вигляді пільг та субсидій на оплату послуг ЖКГ.

Проте соціальні норми невпинно знижуються. Невже пересічному українцеві стало жити краще? Тим паче, що від «новацій» насамперед потерпають ті, хто найбільше потребують державної підтримки.

До того ж, з точки зору споживачів комунальних послуг, поготів літнього віку, розібратися в хитросплетінні отих субсидій, пільг та інших преференцій, зважаючи на постійні зміни, досить складно. Значно спростити та зробити більш прозорим процес отримання державної підтримки покликана запроваджена урядом монетизація субсидій для оплати житлово-комунальних послуг. Проте ця система для пересічних громадян запрацює лише за декілька років.

Також, відповідаючи на ці та інші листи наших читачів, варто підкреслити: органи соціального захисту населення є лише виконавчою ланкою, своєрідним комунікатором між центральними органами влади та тими, хто потребує соціальної допомоги. «Правила гри» приймаються не в Миколаєві чи Кривому Озері, а в Києві. Тож усі запитання щодо доцільності та логіки зменшення соціальних норм при споживанні газу та інших житлово-комунальних послуг варто адресувати Кабінету Міністрів, Верховній Раді України та іншим «державним мужам».

Андрій ТЮРІН

Добавить комментарий