Правосуддя знову переноситься…

Не можна без хвилювання читати звернення до редакції, яке написала мешканка с. Синюхин Брід Первомайського району Лідія Костенко. Минуло ось уже понад вісім місяців, як Лідія Миколаївна втратила рідного сина, а родина – батька і годувальника, проте винуватець у загибелі 41-річного чоловіка досі перебуває на волі, і кінця-краю правосуддю не видно і близько…

Злочин, який стався 11 червня минулого року, не здається надто складним для правоохоронців – це злочин, скоєний на побутовому грунті, або, як кажуть самі працівники «органів», типова «битовуха».

«Мій син Олег Костенко загинув ні за що, – йдеться у листі до «РП». – Їхав на своїй машині, а дружина вбивці висипала на дорозі всякий непотріб, тож він не мав змоги рушити далі. Син вийшов з автівки, сказав, щоб вона прибрала сміття. Вона хотіла його вдарити, але Олег перехопив її руку в повітрі, через що в неї залишилися невеликі червоні плями на руці. Тоді вона пішла додому і сказала вбивці – чого ти за мене не заступаєшся. Він взяв ножа і пішов до будинку Олега, став за дверима і постукав. Коли Олег вийшов, він ударив його у живіт, пошкодивши нирку, шлунок, кишечник. Через три дні, попри зусилля лікарів, Олег помер…».

Можна зрозуміти емоції матері, але одразу зауважимо: ми не можемо назвати Олександра Л. вбивцею, адже, відповідно до презумпції невинуватості, цю обставину може встановити суд і тільки суд. Тому і не називаємо прізвища ймовірного злочинця. Проте незрозуміло, чому підозрюваний, якого обвинувачують у скоєнні тяжкого злочину – за ч. 2 статті 121 Кримінального кодексу України («Умисне тяжке тілесне ушкодження»), досі не перебуває за гратами – у слідчому ізоляторі. До Л. застосований досить м’який запобіжний захід – домашній арешт. Це – попри те, що кваліфікація статті передбачає доволі значне покарання – від семи до десяти років позбавлення волі.

Та це далеко не єдине запитання, яке родичі загиблого Олега та його односельці з села Синюхин Брід ставлять на адресу органів прокуратури та суду. За словами людей, процес навмисно затягується: лише на початку цього року був закінчений попередній розгляд судової справи. За словами селян, це далеко не перше вбивство в їхньому селі протягом останнього часу, але досі винні майже одразу опинялися під арештом, і за короткий термін їх засуджували до реального терміну позбавлення волі. Чому ж цього разу первомайська Феміда, м’яко кажучи, не квапиться?..

Формально судові засідання постійно переносяться, так толком і не розпочавшись, через хитромудру тактику одного із захисників обвинуваченого. Відомий одеський адвокат регулярно не з’являється у судові засідання, посилаючись то на хворобу, то на зайнятість в інших процесах. Ось і засідання, яке відбулося 22 лютого, тривало всього близько двадцяти хвилин – попри те, що того дня мали розпочати розглядати справу по суті: допитувати свідків та обвинуваченого, вивчати фактичні докази по справі тощо. До того ж, Олександр Л. відмовився давати свідчення. мовляв, через поганий стан здоров’я, при цьому жодних підтверджувальних документів суду надано не було (до речі, одна із сусідок підозрюваного стверджує, що напередодні «хворий»… рубав на власному подвір’ї дрова).Тож суддя Первомайського міськрайонного суду Олександр Мельничук після нетривалої «вступної частини» оголосив чергову перерву в судовому засіданні – аж до 28 березня. Залом прокотився гуркіт розчарування та обурення…

Захисники потерпілої, а нею є вдова Олега Олена Костенко, вказують на свідоме затягування процесу та неповагу до суду. Так, у попередньому засіданні саме одеський адвокат запропонував дату наступного слухання, але потім сам і проігнорував засідання у Первомайському суді – через нібито зайнятість в іншому процесі. Отакої!

– Якщо і наступного разу не з’явиться цей адвокат, – грізно, немов непідкупний жрець правосуддя суддя Дредд, мовив пан Мельничук, – то я розпочну розгляд. Так, є рішення Європейського суду про те, що відсутність одного з адвокатів є підставою для скасування вироку. Але я ризикну слухати цю справу!

Добре, що суддя зважає на європейську судову практику і забезпечує права однієї зі сторін процесу. Водночас відверто порушуються права іншої сторони – на справедливий суд. А як щодо принципу невідворотності покарання, який є потужним запобіжником скоєння злочинів у майбутньому? До речі, водночас із матір’ю Олега Костенка до редакції звернулося ще понад сто мешканців села Синюхин Брід. Люди вимагають справедливого покарання для злочинця, який завдав непоправного горя родичам трагічно загиблого односельця. «Обстановка в селі дуже напружена, – каже Синюхинобрідський сільський голова Олександр Зубко. – Люди дуже обурені затягуванням процесу». Селом поширюються чутки про те, що нібито вбивця Олега так і не сяде у в’язницю, мовляв, усе вже «вирішено». Тож деякі гарячі голоси навіть говорять про готовність скоїти самосуд над злочинцем – у разі, якщо справедливого рішення суду так і не дочекаються.

Про Олега Костенка його земляки відгукуються виключно позитивно: працьовитий, добрий, гарний сім’янин та батько для свого єдиного сина Віктора (наразі хлопець проходить строкову службу в армії). Олег, аби прогодувати родину, сам хазяйнував на власній землі. Це не давало значного прибутку, тож чоловік навіть збирався податися на заробітки до Польщі. Не судилося…

Щодо портрета обвинуваченого, то йому близько п’ятдесяти років, має вищу освіту. Одружений, виховує двох неповнолітніх дітей. Ще донедавна Олександр Л. працював економістом у сільгосппідприємстві, свого часу навіть обирався депутатом сільської ради. Усі односельці обвинуваченого, з ким довелося поспілкуватися, відзначають надто відлюдний характер Олександра. «Але, – в один голос кажуть селяни, – ми і подумати не могли, що він міг наважитися скоїти такий тяжкий злочин».

Із обвинувального акта прокуратури:

«У ході досудового розслідування було встановлено, що 11 червня 2017 року о 14.15 під час розмови Л. з його дружиною та поскаржилася, що її образив сусід Костенко, і такі образи мають довготривалий характер. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення О. Костенку тілесних ушкоджень, о 14.25 Л. взяв господарський ніж і, заховавши його, прийшов до домоволодіння, де проживав Костенко. Л., перебуваючи перед вхідними дверима будинку, покликав Костенка, та спровокував сварку. Реалізуючи свій злочинний намір, Л. почав завдавати удари в голову. Отримавши опір від потерпілого, який намагався чинити призупинити дії Л., останній взяв у праву руку ніж, і завдав ним удару в область живота, у результаті чого завдав тому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення внутрішніх органів, що спричинило смерть потерпілого у лікувальному закладі 15.06.17…».

– Олег помирав тяжко, сильно мучився, – згадує Ольга Воїнська, яка працює вчителькою у місцевій школі. – У нашої односельчанки, яка лежала в одному відділенні з Олегом, навіть піднявся тиск – не могла спокійно дивитися на його страждання… А ось Олександр невдовзі після похоронів пішов на базар і до всіх звертався: «Доброго дня! Життя триває». Це дуже нахабно з його боку.

Спілкуватися із журналістом Олександр Л. та його адвокат категорично відмовилися. Що ж, це їхнє право. У судовій залі обвинувачений свою провину не визнав, а цивільний позов потерпілої – вдови Олени Костенко – визнав частково, у розмірі 20 тисяч гривень. І це при тому, що інша сторона надала документи лише щодо матеріальних збитків на суму в 100 тисяч гривень, а моральну шкоду від втрати чоловіка та батька свого сина Олена Костенко оцінила у 400 тисяч гривень. Та, схоже, обвинувачений у скоєнні злочину не відчуває докорів сумління.

Ба більше: з усього вбачається, що шляхом затягування судового процесу Олександр Л.намагається «зам’яти» цю справу, можливо, навіть шляхом тиску та вмовлянь домовитися з потерпілою стороною. Проте і Лідія Миколаївна Костенко, і вдова Олена висловилися категоричні: ні на які компроміси не підемо, злочинець має сидіти у в’язниці.

За твердженнями селян, обвинуваченому допомагає уникнути покарання місцевий фермер, який обробляє його землю та з яким вони перебувають у товариських стосунках. Так це чи ні, у правовій державі не повинно відігравати жодної ролі. Адже Закон має бути вищою цінністю для суспільства, а для суддів та прокурорів – дороговказом в їхній повсякденній діяльності. Та, як бачимо, суд над синюхинобрідським «вбивцею» триває досі, і світла в кінці тунелю не видно. І з кожним судовим засіданням віра людей у справедливість та верховенство права дедалі слабкішає…

Андрій ТЮРІН

Сергій Сторчак, представник потерпілої:

– Я вважаю, що справа умисно затягується, тож суд має вжити заходів. Тим паче, що у обвинуваченого є другий захисник. Якщо таким темпом судова справа розглядатиметься і надалі, то це може тривати роками. Щодо запобіжного заходу – домашнього арешту, то вважаю, що він не відповідає обставинам справи. Адже скоєно тяжкий злочин, і ймовірний злочинець повинен перебувати під арештом. Якби так було, то я впевнений, що судовий розгляд наразі б уже завершився або добігав кінця.

Лідія Костенко, мати Олега:

– Мені вже 68 років, і я не можу це все перенести. Люди в селі шоковані: вбити людину і ходити по волі. Це ж не така заплутана справа, що вже вісім місяців не можуть розібратися.

Мешканка с. Синюхин Брід (попросила не називати її імені):

– Я оцінюю цю ситуацію так: у кого є гроші, у того і влада. Л. живе і радіє життю, а вдові Олега немає за що купити дрова чи вугілля на зиму. У 20 тисяч гривень оцінив життя людини – де його совість?

Ольга Воїнська:

– Л. як ні в чому не бувало ходив по селу, а потім симулював хворобу – лежав у райлікарні, хотів, щоб його перевели до обласної лікарні. Симулював навіть страшенні побої. Після того, як Олега поховали, почали провокувати родичів Олега – нібито Лідія Миколаївна вибила вікна у домоволодінні Л.

Сергій Мойсеєнко, прокурор Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області:

– Л. не порушує умови домашнього арешту, тож просити інший запобіжний захід недоцільно. Щодо затягування процесу, то це відбувається з боку одного із захисників обвинуваченого. Цей представник подавав заяви про перенесення слухань, проте жодним чином не надавав підтверджувальних повідомлень чи листів.

Добавить комментарий