«Кадриль» по-новобузьки: недитячі пристрасті довкола школи мистецтв

Лічених хвилин вистачило депутатам Новобузької районної ради, щоб 22 грудня, під час сесійного засідання, проголосувати за три питання порядку денного. Проте ці «вердикти» викликали неабияке неприйняття з боку батьків дітей, які навчаються в Новобузькій дитячій школі мистецтв (НДШМ). Власне кажучи, у цьому переконався і журналіст «РП», побувавши в Новому Бузі та вивчивши відповідні документи.

Резонансне рішення сесії

За що ж голосували депутати? Одним із своїх рішень вони скасували право райдержадміністрації управляти районною комунальною власністю – школою мистецтв, передавши це повноваження собі, себто – районній раді. Також «народні обранці» заборонили всім користувачам використання цієї будівлі, а ще одним рішенням визначили балансоутримувачем зазначеного майна комунальне підприємство «Майно».

Про що саме йдеться?

Двоповерхову будівлю у самісінькому центрі Нового Бугу, а саме по вулиці Площа Свободи, 33, добре знають новобужани, адже ще в середині 60-х років минулого століття тут «прописалася» музична школа. Від того часу музичну «академію» закінчили сотні юних дарувань району, які прославили рідне Новобужжя далеко за його межами. Та й важко переоцінити роль прекрасного мистецтва у формуванні гармонійно розвинутої та високодуховної особистості.

Через зменшення кількості учнів у кризові 90-ті частину першого поверху було віддано в оренду районному управлінню статистики та приватно-орендному підприємству «Вікторія». Варто зазначити, що приватний орендар свого часу дещо укріпив підвал, розташований під будівлею. Проте з плином часу грунтові води нікуди не ділися, і будівля музичної школи продовжила осідати й руйнуватися – черговим тривожним дзвінком стало обрушення стелі в одному з приміщень другого поверху.

Сталося це 2002 року. Саме тоді районною державною адміністрацією було в терміновому порядку переселено музичну школу до більш безпечного приміщення – будівлі районного Будинку культури. Такий вимушений крок назвали тимчасовим, пообіцявши у стислі строки – протягом року-півтора – відремонтувати небезпечну будівлю та знову відчинити двері для вихованців школи мистецтв, а саме такої назви набула, зважаючи на збільшення напрямків діяльності, колишня музична школа.

Та обіцянки виявилися цяцянками, і за останні 15 років було зроблено надто мало, аби реанімувати одну із культурних перлин Новобузького району. Лише 2010 року за кошти районної ради було замінено дірявий дах будинку, але це не вирішило проблему в цілому. Тож згодом, аби убезпечити «дорослих постояльців», з першого поверху будівлі також були виселені орендарі – районний відділ статистики та ПОП «Вікторія», щоправда, приватне підприємство продовжило користуватися прибудовою до основної будівлі – там і нині функціонують пекарня та хлібний магазин підприємства.

Проект був. Гроші також. Але…

Зрештою, у 2012 році було виготовлено проектно-кошторисну документацію на ремонт будівлі. «Однак жодної копійки на ремонт з тих пір не виділялося», – зазначає завідувачка сектора культури, національностей та релігій райдержадміністрації Олена Філіпська. Лише на початку 2016 року депутати районної ради винайшли у районному бюджеті майже 600 тисяч гривень для проведення ремонтних робіт.

– Але проблема – в тому, що автор проекту виїхав у невідомому напрямку, а в Декларації про початок будівельних робіт потрібна його віза, – розповідає Олена Миколаївна.  – Тож почали шукати іншу фірму, аби повторно виготовити проектно-кошторисну документацію. Голова районної ради Василь Гаркавенко запропонував фірму, яка б виконала цю роботу за 176 тисяч гривень. Ми ж знайшли іншу організацію, яка виготовила ці документи за 40 тисяч гривень. Це був перший камінь спотикання…

– Потім ми подали документи на тендер, щоб визначити виконавця робіт, – каже начальник сектора культури. – Але я одразу попередила Василя Васильовича (Гаркавенка. – Ред.), що технагляд за проведенням ремонтних робіт здійснюватиме управління капітального будівництва облдержадміністрації – з тим, щоб ні в кого не виникло питань щодо раціональності використання такої значної суми коштів.

Перемогла у тендері фірма з сусідньої Баштанщини, і вже 11 листопада 2016 року, після оформлення та узгодження всіх необхідних документів, мали початися ремонтні роботи. Проте за тиждень перед тим, а саме 4 листопада, відбулася сесія районної ради, на якій було прийнято рішення № 219. Відповідно до нього нежитлове приміщення за адресою: м. Новий Буг, вулиця Площа Свободи, 33, райрада передала з балансу та оперативного управління школи мистецтв «під егіду» комунальної установи «Новобузький районний центр по обслуговуванню закладів освіти».

Таким чином, школа мистецтв де-юре втратила свою «рідну» будівлю і опинилася в незавидній ролі «безхатченка». Адже, попри те, що у приміщенні районного Будинку культури НДШМ перебуває близько 15 років на умовах оренди, будь-якої миті талановиті діти можуть опинитися на вулиці. Це станеться, якщо з тих чи інших міркувань не буде пролонгований договір оренди. І що тоді?..

Напевно, виходячи насамперед із цих міркувань, школа мистецтв подала судовий позов проти Новобузької районної ради. Феміда беззаперечно стала на бік талановитих дітей, а також – закону. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року позов НДШМ був повністю задоволений. Судова інстанція встановила, що районна рада, прийнявши рішення № 219, грубо порушила права позивача, а також діяла всупереч ч. 4 ст. 20 Закону України «Про культуру», згідно з якою забороняється виселення закладів культури з приміщень без надання їм іншого рівноцінного приміщення.

Районна рада подала апеляцію до Одеського апеляційного господарського суду. Але і там постановою від 22 листопада 2017 р.підтвердили вердикт своїх миколаївських колег.

Здавалося б, у районній раді мали б засвоїти урок і не приймати в майбутньому волюнтаристські, непродумані рішення. Але на сесії, що відбулася 22 грудня 2017 року, ухвалили чергові суперечливі документи, що так сколихнули місцеву громаду.

До чого метушня?

Досить зазначити, що навіть не всі постійні комісії райради мали змогу розглянути ці три питання на своїх засіданнях, що передували сесії. Зокрема «поза грою» чомусь опинилася профільна депутатська комісія – з питань культури. Тож чимало депутатів отримали проекти рішень лише в сесійній залі, а самі питання були включені до порядку денного шляхом голосування безпосередньо у сесійній залі.

Але постає запитання: навіщо такий поспіх та утаємниченість, адже йдеться не про якусь другорядну дрібничку, а про вкрай важливе соціальне питання, що стосується культурного життя всієї новобузької громади? Хіба не варто було детально обговорити і зважити всі «за» і «проти» – як у передсесійний період, так і безпосередньо під час самої сесії, зваживши на всі позиції? Так, під час обговорення цих важливих питань ніхто не надав слово ані очільниці сектора культури, ані представникам школи мистецтв…

Голова райради В. Гаркавенко, швиденько зачитавши проекти рішень, дав команду: «Голосуємо!». Проте частина депутатів обурилася: за що саме, мовляв, голосуємо?

І все ж із мінімально можливою більшістю голосів (17 голосів плюс один) рішення були прийняті. Та чи є вони законними? Це може визнати лише суд, до якого знову мають намір звернутися представники культурного закладу.

Під час відрядження до Нового Бугу автор цих рядків побував як у «музичній школі», так і у районному Будинку культури. Саме в РБК «квартирується» нині багатостраждальна школа мистецтв. Звичайно, заняття відбуваються згідно із навчальним планом, а педагоги сповна віддаються улюбленій справі. Проте умови проведення уроків важко назвати задовільними. Як можна нормально грати на скрипці чи співати, якщо зовсім поруч гатять м’ячами, а з іншого боку проводять репетиції члени народного хору? Не витримані й санітарні норми щодо наявності рукомийників, туалетів, розташування окремих спеціалізованих кімнат. А через надмірну завантаженість приміщень діти змушені вчитися хореографії навіть на… бетонній підлозі фойє Будинку культури.

Хіба це нормально?!

Не дивно, що авторитетна комісія у складі як компетентних працівників райдержадміністрації, так і запрошених депутатів районної ради, представників галузі культури, профспілкових діячів тощо ще 8 червня минулого року зробила однозначний висновок щодо невідповідності цих приміщень санітарним вимогам, що висуваються до функціонування шкіл естетичного виховання.

Думка депутатів і батьків

Натомість робоча група під керуванням Василя Гаркавенка дійшла висновку, що в Будинку культури «є достатньо місця для комфортного розміщення дитячої школи мистецтв». А тепер, увага! Своє обстеження депутати робили на початку липня – тобто тоді, коли в школі не проводили жодних занять чи уроків, а весь педагогічний колектив у повному складі перебував у відпустці. Ось таке «па-де-де» від депутатів!

Неважко зрозуміти емоції батьків, з якими довелося поспілкуватися. «Ми однозначно хочемо повернути приміщення дітям. Хочемо, щоб вони навчалися у музичній школі», – заявили активісти батьківського комітету кореспонденту «РП».

– Тут немає нормальних умов, – переконаний Михайло Гострик. – Діти один одному заважають через завантаженість приміщень. Але вирішення проблеми затягується районною радою, ведуться якісь «ігри». Попри звернення батьків, відповідне рішення суду, нам важко зрозуміти, чим керується райрада, приймаючи такі рішення.

– Моя дитина як читець брала участь у багатьох конкурсах, – розповідає Ірина Шульга. – Але необхідну акустику для репетицій я вимушена була створювати вдома, за допомогою каструль… Школа мистецтв – спеціалізований заклад, чому нам його не зроблять?

Батьки дітей побоюються, що будівлю школи мистецтв після ремонту «віддадуть» якомусь впливовому бізнесмену (зокрема називалося прізвище депутата обласної ради Олександра Бондаря), після чого на місці мистецького закладу відкриється черговий генделик, яких у Новому Бузі і так більш ніж достатньо. Відтак, на думку активістів, потрібно будь-що зберегти унікальний заклад, який є справжньою візитівкою та гордістю Новобузького краю. Як приклад дбайливого та відповідального ставлення до виховання підростаючого покоління мої співрозмовники наводять сусідню Баштанку, де музична школа має власну відремонтовану будівлю.

Тож батьки новобузьких дітей сповнені рішучості захищати інтереси юних талантів усіма доступними методами. Зокрема планують відвідати сесію з чіткою вимогою – виконати рішення суду і залишити приміщення в спокої.

Гаркавенко і Бондар: усе робимо в інтересах дітей

Звісно ж, по коментарі ми звернулися і до іншої сторони конфлікту. Але голови районної ради Василя Гаркавенка в його робочому кабінеті застати не вдалося – за словами секретарки приймальні, чиновник був десь на виїзді. Натомість наступного робочого тижня до редакції «РП» завітав як Василь Васильович, так і вже згаданий Олександр Бондар. Звичайно, щоб дотриматися балансу думок, ми уважно вислухали й аргументи іншої сторони конфлікту.

– Ця справа набула розголосу ще в 2015-2016 роках, – узяв слово Олександр Бондар, – коли будівля фактично готувалася під продаж. Але тодішні депутати районної ради не погодилися на це. Депутати нинішнього скликання поставили за мету відремонтувати цю будівлю. Були виділені кошти, але відділ культури замовив проектно-кошторисну документацію, котра не відповідає державним стандартам, – не було передбачено електрику, геологію тощо, тому і ціна виявилася значно нижчою. Депутатів це обурило, і вони передали приміщення на баланс відділу освіти.

Але ж, як ми знаємо, це рішення райради було незаконним, відтак – відмінено судом.

Далі Олександр Олександрович згадав, що саме під його проводом як глави РДА були відремонтовані приміщення Будинку культури, які орендувалися школою мистецтв. Натомість, за його словами, за фасадом спірного закладу культури приховуються комерційні інтереси орендаря – ПОП «Вікторія».

– А чи не може статися такого, – запитую, – що комунальне підприємство «Майно» згодом буде доведено до банкрутства, а вже колишня будівля школи мистецтв «упаде» в чиїсь приватні руки? Саме цього найбільше побоюються батьки дітей та колектив мистецького закладу. І чи не з’явиться замість музичної школи черговий генделик?

– Це безглуздя, – запевнив Олександр Бондар. – КП «Майно» є лише комунікатором при користуванні комунальним майном.

– А бар «Надія» і так появився у будівлі музичної школи ще багато років тому, – додав В. Гаркавенко, – але чомусь ніхто з батьків, відділу культури не обурювався з цього приводу. До речі, саме тодішній суборендар і довів приміщення до сучасного стану.

Мої співрозмовники звернули увагу і на те, що у закладі культури розташована пекарня.

– Я нічого не маю проти В. Лагодієнка (керівник ПОП «Вікторія»), – стверджує О. Бондар, – але коли розпочнеться ремонт – будь ласка, орендарі, звільніть приміщення. А після ремонту ми віддамо приміщення діткам.

Олександр Бондар також висловив упевненість: цього разу депутатські рішення є юридично вивіреними, тож оспорювати їх у суді «практично безперспективно», адже відбувся «процес повернення повноважень по управлінню комунальним майном власнику – районній раді».

– При цьому тільки на сесіях райради буде вирішуватися доля майна – кому передати в користування, кому і по яких розцінках здавати в оренду і таке інше. Саме тому і зчинився такий галас, – вважає депутат обласної ради.

Також О. Бондар запевнив, що в нього немає ніякого приватного інтересу до будівлі школи мистецтв.

– Мій інтерес полягає в тому, – сказав Олександр Олександрович, – щоб відремонтувати будівлю та передати її дітям – школі мистецтв та Центру позашкільної освіти, який сьогодні тулиться на околиці міста.

Але, як відверто зізналися і О. Бондар, і В. Гаркавенко, в цьому році відремонтувати будівлю аж ніяк не реально, адже всі зусилля спрямовані на реконструкцію ЗОШ № 1. Як варіант вирішення проблеми вже цьогоріч мої співрозмовники бачать у передачі комунальної будівлі у власність новоствореної ОТГ (якщо вона ще буде створена так швидко. – Ред.) та подальшому ремонті приміщень за рахунок інфраструктурної субвенції від держави. Також може йтися про відновлення будівлі за рахунок коштів ДФРР, обласного та районного бюджетів – але це не раніше 2019 року.

Замість післямови

Отже, як бачимо, всі сторони конфлікту пояснюють свої дії виключно турботою про культурний та естетичний розвиток молодого покоління. Проте цілком зрозумілим є і те, що будівля в самісінькому центрі міста – надто ласий шматочок для бізнесменів. Тож головне завдання, ба навіть виклик для влади, причому як районної, так і обласної, – докласти всіх зусиль, щоб у майбутньому колишній культурний заклад використовувався максимально за призначенням, тобто – для задоволення культурних запитів талановитих дітей району.

Як стало відомо вже під час підготовки цього матеріалу, комісія райради спробувала зайти в приміщення по вулиці Площа Свободи, 33, але батьки дітей не дали цього зробити.

Один із депутатів також заявив, що у день минулої сесії подавав письмову заяву до райради про те, що він відкликає свій голос при голосуванні «по музичній школі», але ніякої реакції не послідувало. Крім того, група депутатів ініціює повторний розгляд резонансних питань на сесії районної ради. І це, на нашу скромну думку, дозволило б неабияк понизити градус напруги та виробити найоптимальніший варіант подолання «кризи». Поки ж редакція «РП» продовжує стежити за розвитком подій та повідомляти про це наших читачів.

Андрій ТЮРІН
Фото автора

3 Comments on “«Кадриль» по-новобузьки: недитячі пристрасті довкола школи мистецтв”

  1. Пане Андрію,

    чому ви не задали наступні питання:

    – чому саме зараз райрада захотіла забрати собі школу, знаючи, що кошти вже виділені і є дозвіл на ремонт? і зробила це за тиждень до початку робіт?

    – чому в депутата облради Бондаря таке "велике бажання" "допомогти" школі саме зараз? чому він особисто водить проектантів та особисто веде переговори з майбутніми підрядниками? до речі, підрядником, скоріше за все буде "перевірена-довірена" фірма, яка вже "з подачі" Бондаря робить ремонт першої школи?

    – чому "добродій" Гаркавенко працює в системі Прозоро, так щоб всі могли переконатись в чесності вибору підрядників?

    – чому ви як журналіст взяли коментарі у всіх, але не спитали думки самих орендаторів? Впевнена, що Лагодієнку було би що повідати

    Відповідь очевидна – змова Гаркавенка і Бондаря з метою заволодіння корупційним шляхом коштів на ремонті.

  2. Схоже, що матеріал замовний. А наявність добре підготовленого коментаря від Олеся – це лише підтверджує. Жодних документів ніхто не надає лише маніпуляції. Точно відомо – що ведеться боротьба за те, хто буде робити ремонт і ділити "відкати". Схоже, щоб пара Дядя Вася + СанСанич цього разу і бабло поділять, будівлю ніколи не повернуть школі, та ще й під шумок Лагодієнка звідти виживуть.

  3. Андрій, дякую за неупереджену статтю. В її основі – піклування про талановитих детей. Але хотілося б уточнити деякі деталі які Ви виклали у статті.

    До 90 -х років перший поверх цієї будівлі займав відділ статистики повністю, а на другому була музична школа. На початку 90 – х коли колгоспи відмовилися від послуг машино – лічильних станцій, що була в складі ститистичного відділу, частина приміщень вивільнилася і ПОП "Вікторія", (на той час "Зоря Новобужжя") взяли їх в оренду за умови ремонту опалювальної системи музичної школи. Однак очікуваного тепла школа не отримала. Проте орендар, без відома влсника і органу управління майном зробив прибудову та відкрив там виробничий об'єкт – пекарню, магазин, зніс несучий перестінок, пробив у стелі отвір під витяжку та відкрив там бар "Надія". Крім того, прорубав зовнішню стіну в отворі вікна з виходом на центральну вулицю міста, перепланував частину приміщення і передав його в оренду "Приватбанку". За словами обізнаних людей плата "Приватбанку" значно перевищувала орендну плату, що сплачувалася орендодавцю за всю орендовану площу. Згодом і бар "Надія" без відома власника (райради) був переданий у суборенду  жителю міста армянської національності. Тож просідання стіни і інші руйнування будівлі пройшли не через проблеми з підвалом, а завдяки втручанню орендаря у несучі стіни та перекриття будівлі, оскільки вона була побудована у 19 – сторіччі і перекриття з дерева, очерету і глини. До речі, під час останнього обстеження будівлі депутати зафіксували у приміщеннях, що не були в оренді ПОП "Вікторія", наявновсті його обладнання, а ключі від приміщень, як не дивно, були у працівника приватного підприємства. Як Ви думаєте, хто їх міг йому віддати ?

    Дійсно, кошти на ремонт приміщення тривалий час не виділялися, оскільки йшла газифікація міста. Коштом районного бюджету прокладалася мережа високого тиску, газифікувалися котельні шкіл, лікарні, дитячих садків, районного будинку культури. Але після завершення цих робіт виділили кошти та перекрили дах школи. Тодішній голова РДА Віктор Сербін може Вам розповісти яких зусиль було прикладено, аби спонукати начальника відділу культури О.Філіпську замовити експертну та проектно – технічну документацію на ремонт цієї будівлі. Аби не виконати доручення голови знаходилися різні причини, метою яких було затягування процесу ремонту, адже за таких умов розірвання договору оренди з приватним підприємством було неминучим. Про тісні контакти між начальником відділу та приватним підприємством добре відомо багатьом новобужанам.

    Примаючи рішення про передачу цієї будівлі на баланс КП "Майно" райрада має на меті провести його ремонт та розмістити на першому поверсі дитячий освітній заклад, а на другому – музичне відділення школи мистецтв в обладнаних кабінетах для індивідуального навчання учня і педагога. Що ж до відкриття танцювальних залів, то за словами спеціалістів обладнати їх у цій будівлі технічно неможливо, оскільки перекриття глино – деревяні і знесення несучих перестінків неминуче приведе до повної руйнації будівлі, для відновлення якої знадобляться шаленні кошти.

    Школа мистецтв вже 15 років  перебуває в районному будинку культури, який також є майном комунальної власності району. І лише виконавча, і преставницька влада можуть вирішувати його використання. При всьому упередженому ставлені до депутатів райради, впевнений, що жоден з них не прийме рішення яке б нашкодило дітям. Депутати прийняли рішення про включення будівлі музшколи у перелік об'єктів, що не підлягають приватизації. Тож всі розмови про наче б то бажання Бондаря придбати цю будівлю, є нічим іншим, як бажанням відвести підозру від того, хто перебирає ниточки управління начальником відділу культури, міським головою, депутатами иіської та районної рад від "Нашогог краю".

    До речі, заяву депутатів райради про повторний розгляд питання щодо музичної школи підписали в основному депутати  "Нашого краю", а збирав підписи депутат від цієї партії Валерій Семененко – працівник ПОП "Вікторія" відомий в районі тим, що будучи директором Новобузької ЗОШ № 7 намагався при купівлі компютерів для школи через фірму сина, завищити ціни та привласнити більше 100тис.грн , а також відкрив у школі продаж пиріжків, а виручку  привласнював. Під тиском громадськості та депутатів райради був звільнений з посади.

    Що ж до заяви депутата райради про відкликання свого голосу, то вона не має юридичної сили. Але написана вона не без участі міського голови Максима Лагодієно і про це знають інші депутати, як і про причини які спонукали депутата до такого кроку. Це якраз той випадок, коли власні інтереси перемогли громадянську відповідальність депутата.

    На жаль, педагоги, батьки і діти свято вірять, що вони захищають школу, і не підозрюють, що зихищатися необхідно не від депутатів, а зовсім від інших, значно страшніших у своїй жадобі, людей.   

Добавить комментарий