28 березня виповнюється 60 років від дня народження Олександра Олександровича ЧЕБАНА – керівника семенівського ПрАТ «Оберіг» і ТОВ «Семенівський агросервіс» Арбузинського району, депутата Миколаївської обласної ради, громадського діяча.
Спочатку трудився в колгоспі, згодом – у сільгосптехніці і все біля техніки.
Що далі? А все, як у більшості юнаків – після школи і року роботи на підприємстві – курси водіїв у ДТСАФ і служба в лавах Радянської Армії.
Після звільнення в запас – навчання в Кіровоградському технікумі механізації сільського господарства. І це знаменна подія. Річ у тім, що й дідусь Олександра Чебана Василь Прокопович у 1933 році, і його батько Олександр Васильович в 1959 році, і дружина Антоніна Леонідівна, і рідний дядько Микола, і, звісно, він сам з «червоним» дипломом закінчували цей навчальний заклад.
Після закінчення технікуму працював завідуючим мехмайстернею у колгоспі імені Жовтневої революції і вступив до Дніпропетровського сільгоспінституту. На другому курсі вже трудився головним інженером, а на третьому – парторгом у колгоспі імені Жовтневої революції. Через три роки, за рішенням райкому партії і райвиконкому та за погодженням з обласним керівництвом, був направлений на роботу в Семенівку, головою правління місцевого колгоспу імені Леніна. Так з 11 жовтня 1985 року Олександр Олександрович Чебан увійшов у категорію керівників господарств області й продовжує наполегливо працювати до цього часу вже в якостікерівника ПрАТ «Оберіг» і ТОВ «Се-менівський агросервіс».
ШЛЯХОМ РЕФОРМУВАННЯ
Олександр Чебан прийшов у Семенівку в той час, коли село потребувало кардинальних змін: оновлення виробничих відносин, упровадження нових технологій, підвищення зацікавленості в результатах праці. На перших порах придивлявся до місцевих звичаїв. Семенівка відрізняється від інших сіл і селищ Арбузинського району, тут є щось своє, особливе. Село віддалене від райцентру, від центральних магістралей, а люди прикипіли до нього душею – працьовиті, дбають і про свій добробут, і про колгоспні статки. Колгосп імені Леніна протягом багатьох років був серед перших і по виробництву, і по розвитку соціальної сфери. Однак і виробництво, і соціальна сфера мають безупинно розвиватись, інакше – застій, що не на користь людям.
Десять років у Семенівці тривав період оновлення й пошуку нових ефективних форм господарювання. Звичайно, ініціатором усіх новаторських задумів став Олександр Олександрович, який і об’єднав навколо себе спеціалістів, зацікавлених у оновленні села. Штаб реформаторів приступив до роботи. Будували дороги, серйозно взялись за модернізацію виробництва і створення власних переробних підприємств. Щоб власну сировину перетворити в конкурентоспроможний товар, закупляли спеціальне обладнання, вчились торговельним премудростям, шукали оптових споживачів. Одночасно імпульс для розвитку отримала й соціальна сфера: відкрились нові магазини, де й продукція власного виробництва – хліб, борошно, крупи, олія, столярні вироби та інше – користувалась широким попитом; власним кош-том господарство допомагало в ремонті школи й дитячого садка, а особлива турбота – про людей. У Семенівці завжди ветерани війни, колгоспні пенсіонери, багатодітні родини були в пошані і матеріально підтримувались.
Однак, як стверджував давньогрецький філософ Гераклід: «Усе тече, усе змінюється». Хвиля кардинальних змін в Україні не обійшла й Семенівку. Україна отримала довгоочікувану незалежність, однак разом з цим і надзвичайно багато проб-лем: депресія всієї економіки і, зокрема, сільського господарства, безгрошів’я, порушені зв’язки з традиційними партнерами, значне зменшення ринку реалізації продукції, зростання безробіття тощо.
– Тримались і намагалися зберегти нові господарчі структури, – пригадує О.О. Чебан. – Тривалий час господарство жило за рахунок переробки. З 1995 року наступив тяжкий період стагнації. Щоб вижити, зберегти залишки господарства, а головне – людей, вживали всіх доступних заходів: продуктові пайки роздавали, допомагали людям чим могли і вірили, що знайдемо вихід із складної ситуації.
У цьому Олександр Чебан отримав повну підтримку своїх однодумців і вірних помічників у реформаторській справі: М.О. Циноборенка, В.І. Мимченка, Т.І. Трюхан, Г.І. Солонухи, В.І. Потапенка, Л.А. Колеснікової.
Перший крок – створення сільгосппідприємства на виробничій і майновій базі колгоспу. Наступний – земельна реформа, мета якої – земля має отримати справжнього господаря. Не відразу, а після копіткої роз’яснювальної роботи з кожним членом сільської громади семенчанам вдалося першими в районі отримати земельні сертифікати, побачити свої земельні паї в натурі, вивчити умови оренди землі й відчути приємні враження від звання «землевласник». А далі постало питання, як ефективніше використати земельні паї односельчан, хто візьме їх до управління і як оптимально, для користі кожного, організувати сучасне сільгоспвиробництво.
ГОЛОДУВАННЯ – ЯК ЗАСІБ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ
Реформування – процес безкінечний. Перший крок до змін Олександром Чебаном було зроблено далекої весни 1992 року, коли був народним депутатом України першого скликання. 3 березня він з трибуни українського парламенту зачитав Резолюцію мітингу працівників сільського господарства Арбузинського району від 29 лютого 1992 року і заявив про початок голодування в залі засідань Верховної Ради у зв’язку з ігноруванням справедливих вимог депутатів, керівників сільськогосподарських підприємств та вимагав вирішення невідкладних проблем проведення весняно-польових робіт.
Три дні голодування принес-ли результат: Верховна Рада в присутності Президента України Л.М. Кравчука прийняла постанову, яка частково зняла напругу в галузі.
Однак не всі ж проблеми вирішувати в такий спосіб. Держава має стати надійним партнером сільським трудівникам і приймати відповідні закони для швидкого розвитку агропромислового комплексу. Зараз це всі розуміють, однак… Не завжди конкретно й оперативно. Для реформованих сільгосппідприємств і всього агропромислового сектора країни потрібні нові підходи. На жаль, відповідних умов для цього не було створено.
У ДРУЖБІ З НАУКОЮ
Щоб знайти відповіді на хвилюючі питання, Олександр Олександрович з головою поринув у вивчення сільськогосподарського досвіду інших країн, які вже пройшли тернистий шлях реформування галузі, звернувся до науковців і, зокрема, до спеціалістів Миколаївського сільськогосподарського інституту, разом з якими шукав оптимальні шляхи реформування сільгосппідприємства в ефективні аграрні виробничі структури.
Теоретичні знання виклав у науковій роботі, кандидатській дисертації на тему «Реформування колективних сільськогосподарських підприємств в агропромислові формування і удосконалення їх економічних відносин в умовах переходу до ринку». Характерно, що О.О. Чебан розробку теоретичних викладок майбутньої дисертації тісно пов’язував з процесом реформування сільгосптовариства «Семенівське», що доповнило наукові дослідження практичними результатами. Мабуть, саме тому, що дисертація тісно пов’язана з реальним реформуванням на селі, вона така популярна в Інтернеті.
З ТУРБОТОЮ ПРО СЕЛО
Сьогодні на території Семенівської сільської ради працюють господарства ПрАТ «Оберіг», ТОВ «Семенівський агросервіс», 5 фермерських господарств і більше 160 одноосібників. ПрАТ «Оберіг» та ТОВ «Семенівський агросервіс» очолює О.О. Чебан – успішне сільськогосподарське агрооб’єднання обробляє понад 6 тисяч гектарів землі. Завдяки співпраці з науковцями, використовуючи нову техніку, технології, господарства щороку отримують високі врожаї зернових культур, входять у число лідерів з урожайності технічних культур. Злагоджено працюють фермери й одноосібники. Слава Богу, обходиться без конфліктів між різними формами та суб’єктами господарювання.
Безумовно, реформи, які вдалось реалізувати О.О. Чебану на території сільської ради, мають вагоме значення, і не тільки для семенчан. За досвідом сюди свого часу поспішали з навколишніх сіл і районів, тому що тут вдалося поєднати інтереси селян у виробничій і соціальній сферах. У селі з’явились нові товаровиробники, зацікавлені не тільки у власних статках, а й у розвитку села. І тепер не тільки О.О. Чебан підставляє своє плече у вирішенні нагальних проблем сільської громади, а й фермери, одноосібники, підприємці роблять свій посильний внесок у розвиток соціальної сфери населених пунктів.
Зараз настає підйом економічної й господарської діяльності за рахунок впровадження нових технологій, високоврожайних сортів насіння, сучасних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, ефективної техніки. Отже, сподіваємось на високі виробничі досягнення семенівських хліборобів і нові кроки у розбудові Семенівки, Остапівки та Булацелового.
Для більш ефективного використання вся земля має бути передана сільській раді, в управління на засадах оренди і надаватись у користування на земельних аукціонах. Аукціон визначить кращого господарника, який зможе ефективно користуватись земельними ресурсами, забезпечивши більшу кількість робочих місць.
Поки що це теоретичні дослідження. Однак, безумовно, для справжньої земельної реформи в інтересах сільських громад потрібен спеціальний Закон.
Сьогодні Олександр Олександрович Чебан – депутат обласної ради, голова постійної комісії з питань роботи з громадськими об’єднаннями, засобами масової інформації та зв’язків з органами місцевого самоврядування. Багато уваги надає розвитку благодійництва в Арбузинському районі. За його ініціативою створено районний благодійний фонд «Село ХХI століття», а в Семенівці, ще з 2002 року, діє благодійна організація «Семенівський добробут» (благодійні фонди, подібні до семенівського, вже з’явились у кількох селах району) та фонд підтримки місцевого народного театру. У списку благодійників управління соціального захисту населення Арбузинської РДА на першому місці – Олександр Чебан, як і серед учасників волонтерського руху допомоги Українській армії.
У жовтні 2015 року виповниться 30 років від дня, з якого Олександр Олександрович господарює в Семенівці. За роки плідної праці його знають як вправного компетентного керівника, що приймає важливі рішення і при цьому не забуває про людей праці, пенсіонерів, інвалідів, і як чуйного дбайливого чоловіка, батька і дідуся, для якого сім’я – це найдорожча цінність.
Анатолій Ненько
***
ЧЕБАН Олександр Олександрович
Народився 28 березня 1955 року в селі Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області.
Навчання: Костянтинівська середня школа, Кіровоградський технікум механізації сільського господарства, Дніпропетровський сільськогосподарський інститут.
Служба у збройних силах: у 1973-1975 роках проходив службу в лавах Радянської Армії.
Освіта: вища, спеціальність: «Механізація сільського господарства».
Виборча діяльність: секретар парткому, депутат сільської, селищної, районної, трьох скликань обласної рад, народний депутат України першого скликання, голова районного агропромислового об’єднання (РАПО).
Трудовий шлях: слюсар, механізатор, завідуючий майстернею, головний інженер колгоспу імені Жовтневої революції, з 1985 року – керівник колгоспу імені Леніна, СГТ «Семенівське»,ССЗАТ «Добре життя», ПрАТ «Оберіг», ТОВ «Семенівський агросервіс» у селі Семенівка Арбузинського району.
Депутатська діяльність: у парламенті працював у комісії з питань охорони здоров’я, у березні 1992 року оголосив голодування на знак протесту проти незадовільного забезпечення сільського господарства матеріально-технічними ресурсами, входив до груп «Аграрники», «Земля і воля»; у складі Миколаївської обласної ради очолює постійну комісію з питань роботи з громадськими об’єднаннями, засобами масової інформації та зв’язків з органами місцевого самоврядування.
Наукова діяльність: доцент, кандидат економічних наук, у 1997 році захистив кандидатську дисертацію «Реформування колективних сільськогосподарських підприємств в агропромислові формування і удосконалення їх економічних відносин в умовах переходу до ринку».
Звання: «Заслужений працівник сільського господарства України».
Громадська діяльність: багато уваги приділяє відродженню духовності нашого народу, за його безпосередньої участі у 1993 році в Семенівці побудована Святомиколаївська церква; у 2001-2005 роках очолював районну благодійну організацію «Село та ХХІ століття».
Нагороди: орден «За заслуги» 3-го ступеня; ювілейна медаль «20 років незалежності України», Почесна грамота Верховної Ради України, трудова відзнака Міністерства аграрної політики та продовольства України «Знак пошани».
Церковні відзнаки: орден святого рівноапостольного князя Володимира, орден преподобного Нестора Літописця, орден святого благовірного Київського князя Ярослава Мудрого, ювілейна медаль «Різдво Христове – 2000».
Сімейний стан: одружений, має двох доньок, двох зятів та трьох онуків.
Захоплення: полювання та рибальство.