Інтереси народу – понад усе

До парламентських виборів залишився рівно місяць. На округах розгорнулася активна агітаційна робота. Та серед великої кількості сучасних піар-технологій, особисті зустрічі кандидата з виборцями традиційно лишаються найбільш ефективними. Як кажуть в народі, ніщо не може замінити живе спілкування.

Василь Капацина, кандидат по 132-му виборчому округу, вже провів десятки зустрічей з виробничниками, трудівниками ланів, військовослужбовцями, студентами, пенсіонерами і щоразу відверто відповідає на поставлені питання. Днями така зустріч відбулася у Первомайську з жителями кількох кварталів мікрорайонів заводу «Дизельмаш», Коротченка та вулиць Воровського, Леніградської та Знам’янської. Побував там і наш кореспондент.

Первомайцям Василь Капацина – доволі відома особистість. Тут пам’ятають його як талановитого учня одинадцятої школи, активного громадського діяча та найбільш як благодійника. Недаремно ж у 2006 році жителі міста обрали його Почесним громадянином. Сьогодні він став перед земляками у новому статусі – кандидата у депутати.

Тому запитань до нього, безумовно, чимало, та перше, що цікавить виборців, чому прийняв таке рішення?

Відповідь проста: «Я бачу, як сьогодні живуть мої співвітчизники. В країні йде війна, економіка у глибокому занепаді, процвітає корупція, росте безробіття. Скрізь несправедливість, влада відвернулася від потреб людей, до парламенту рвуться ті, кому там не місце. Тому прийняв непросте рішення представляти й захищати інтереси жителів нашого краю у парламенті».

 

Не ховаючи очей, відповідав на пряме питання: чи він не із когорти прихованих регіоналів, котрі не так давно обіцяли народу золоті гори?

– Ви ж, шановний, співпрацюєте з нинішньою владою. Чим ви кращий за попередніх обранців?– запитували люди. На що почули вичерпну відповідь.

– А чи можна без влади вирішити хоч одне питання, ну, принаймні, освітлення котеджів, чи проведення певного заходу? Звичайно, ні. А судять про людину в першу чергу по її справах. І мені червоніти немає за що. Первомайськ – моя Батьківщина, і я уже багато зробив для рідного міста і робитиму все, аби моїм землякам жилося краще. За мене соромно не буде. І Синюху все одно почищу, навіть якщо депутатом не оберете.

Не дивно, що після цих слів присутні зааплодували.

На запитання, звідки ж має статки, що так щедро витрачаються на різні заходи, Василь Миколайович відверто відповів: «Мені сьогодні не соромно сказати: все, що зароблене мною, – це в першу чергу мій інтелектуальний труд. По-перше, маю дві освіти. Я інженер залізничного транспорту та морського флоту. Свого часу, коли мене запросили працювати до органів служби безпеки, а запрошували туди виключно інтелектуально розвинених та морально надійних, набув великого досвіду саме в питаннях транспортної галузі. Мені тоді було довірено сферу питань міжнародних сполучень судноплавства та міжнародного морського пароплавства. Це, власне, і стало основою успішноcті моєї підприємницької діяльності в сфері морського бізнесу. Я створив морську компанію «Пасіфік мерітайм», яка займалася міжнародними морськими перевезеннями, а це, повірте, дуже вигідний та прибутковий бізнес. Окрім усього, він потребує високої кваліфікації, професіоналізму та відповідальності. До речі, компанія стала однією із найпотужніших в Україні, якій довіряли організацію перевезень вантажу в різні порти світу. За це, власне, та і за високу відповідальність, ми і отримували високу винагороду.

Хотів би сказати, що ніколи не мав справи з бюджетними організаціями, ніколи не займався «прихватизацією» майна. До того ж у мене ніколи не було проблем з правоохоронними органами та податківцями. Свій статок заробив чесним трудом. І сьогодні всім спокійно дивлюся у вічі. Також вважаю своїм обов’язком поділитися заробленим з іншими. І цьому християнському принципу не збираюся зраджувати».

Виклав свою точку зору кандидат і з приводу військових дій на сході. Вона однозначна – встановити мир будь-якою ціною, навіть, якщо доведеться Україні йти на поступки.

Цікавило учасників зборів і те, до якої фракції чи партії приєднається та які законопроекти підтримуватиме в разі обрання депутатом.

– Казав і кажу, я не є членом жодної із партій і не був. Сподіваюся, і не буду. Не час гратися у політичні ігри. Парламентарі повинні захищати не партійні інтереси, а народні. Мені не імпонує, що Президент створив партію «Блок Петра Порошенка». Попередні глави нашої держави також мали свої партії. Не можна ділити громадян на правильних і неправильних, – говорить Василь Миколайович. – Сьогодні не цим треба займатися. Ми стоїмо на межі руйнації. Економіка летить під укіс. Багатюща країна, а живемо постійно в боргах. Особисто мені не подобається, що нас годує світова спільнота. Люди очікують від влади конкретних дій, необхідних реформ.

За словами кандидата, нам варто повернутися до пенсійного законодавства і переглянути його, бо нашим жінкам не під силу стільки працювати, як в Європі. Та й чоловікам, дай Боже, дожити до пенсії. Потребує серйозної уваги аграрний сектор. Село вмирає, а олігархи-землевласники просто грабують країну. Кардинальних змін у законопроектах вимагає промислова, транспортна та інші галузі народного господарства. Виявилося неефективним і реформування медицини.

Тож, йдучи до парламенту, кандидат визначився, за які закони голосуватиме – ті, що на благо людей.

Під час зустрічі порушувалося питання й суто місцевого характеру. Людей, зокрема, турбують питання освітлення міста, очищення колодязів, ремонту доріг. Просили і про сприяння у відновленні напрямків потягів, які колись проходили через станцію «Первомайськ-на-Бузі». Загальним схваленням зустріли присутні пропозицію мешканки вулиці Ленінградської, щоб народні обранці регулярно зустрічалися віч-на-віч зі своїми виборцями та звітували про роботу. На це Василь Миколайович відповів: «Правду кажучи, мене вражає і дивує, що більшість депутатів, потрапивши під куполи Верховної Ради, начисто втрачають зв’язок з народом. Впевнений, що зі мною такого не станеться. Принаймні, докладу для цього максимум зусиль».

Завершуючи зустрічі, кандидат обіцяв взяти проблемні питання на контроль, а також сказав, що ніколи не забуде дороги до свого рідного міста. Допомагатиме допоки вистачить сил. Але, зазначив, добре допомагати тим, хто і сам щось робить.

Наостанок хотілося б сказати, що практично на кожній зустрічі люди дякували Василю Миколайовичу за все уже зроблене ним: і за допомогу бійцям АТО, і за чисту воду в школах, і за відремонтовані дороги, і за відродження духовності.

 

Влада Вербицька

Добавить комментарий